Структура симплексної таблиці для розв’язку задач лінійного програмування
Після заповнення табл. розраховують значення оцінок плану (останній рядок): . Потім згідно з умовою оптимальності плану задачі лінійного програмування, якщо всі (для задачі на максимум), то план є оптимальним. Допустимо, що одна з оцінок , тоді план не є оптимальним і необхідно здійснити перехід до наступного опорного плану, якому буде відповідати більше значення функціонала. Якщо від’ємних оцінок кілька, то включенню до базису підлягає вектор, який вибирається як .
Н ехай , тобто мінімальне значення досягається для k-го вектора . Тоді до базису включається вектор . Відповідний стовпчик симплексної таблиці називають напрямним.
Для того, щоб вибрати вектор, який необхідно вивести з базису розраховують останній стовпчик табл. — значення .
.
З розрахованих значень необхідно вибрати найменше . Тоді з базису виключають i-ий вектор, якому відповідає .
Допустимо, що відповідає вектору, що знаходиться в l-му рядку табл. 2.6. Відповідний рядок симплексної таблиці називають напрямним.
Перетином напрямного стовпчика та напрямного рядка визначається елемент симплексної таблиці alk, який називають розв’язувальним елементом. За допомогою елемента alk і методу Жордана—Гаусса розраховують нову симплексну таблицю, що визначатиме наступний опорний план задачі.
Щоб отримати коефіцієнти розкладу векторів за векторами нового базису (перехід до наступного опорного плану та створення нової симплексної табл. ), необхідно:
розділити всі елементи напрямного рядка на розв’язувальний елемент;
розрахувати всі інші елементи за формулами повних виключень Жордана—Гаусса (правило прямокутника).
Потім необхідно здійснити перевірку нових значень оцінкового рядка. Якщо всі Fj – сj 0, то план Х1 — оптимальний, інакше переходять до відшукання наступного опорного плану. Процес продовжують до отримання оптимального плану, чи встановлення факту відсутності розв’язку задачі.
Якщо в оцінковому рядку останньої симплексної таблиці оцінка Fj – сj = 0 відповідає вільній (небазисній) змінній, то це означає, що задача лінійного програмування має альтернативний оптимальний план. Отримати його можна, вибираючи розв’язувальний елемент у зазначеному стовпчику таблиці та здійснивши один крок (одну ітерацію) симплекс-методом. У результаті отримаємо новий опорний план, якому відповідає те саме значення функціонала, що і для попереднього плану, тобто функціонал досягає максимального значення в двох точках багатогранника розв’язків, така задача має нескінченну множину оптимальних планів.
- 1.Економіко-математична модель. Класифікація моделей
- 2. Геометрична інтерпретація роз’язку цілочислових задач лінійного програмування.
- 4. Математичний інструмент, який використовується для побудови економіко-математ. Моделей.
- 6. Формула Тейлора. Матриця Гессе, її структура, та її використання для дослідження функцій на екстремум.
- 7. Системи нерівностей. Область допустимих розв’зків системи нерівностей.
- 8. Ознаки множинних розв’язків системи нерівностей, кутові точки.
- 9. Суть ідеї методу відтинання для задач цілочислового програмування.
- 10. Додатньо та від’ємно визначена матриця Гессе. Використання цих ознак матриці для дослідження функції на екстремум.
- 11. Загальний запис лінійної оптимізаційної моделі. Цільова функція та система обмежень.
- 12. Описати алгоритм розв’язання цілочислових задач лінійного програмування за методом Гоморі.
- 13. Метод приведеного градієнта (метод Якобі).
- 14. Допустимий план розв’язку задач лінійного програмування, опорний та оптимальний плани.
- 16. Матриця Якобі, матриця управління.
- 17. Векторно-математична форма запису задачі лінійного програмування.
- 18. Геометрична інтерпретація розвязку задач лінійного програмування на площині.
- 19. Градієнт функції
- 20. Основні властивості розв’язків задач лінійного програмування.
- 21. Геометрична інтерпретація лінійних оптимізаційних моделей на площині.
- 22. Описати алгоритм методу Гоморі розвязку задач цілочислового математичного програмування.
- 23. Симплексний метод розвязування задач лінійного програмування. Ідея методу.
- 24. Розвязування дробово-лінійної оптимізаційної задачі зведенням до задачі лінійного програмування.
- 25. Градієнтний метод. Ідея методу.
- 29. Окантована матриця Гессе, та її використання при розв'язку нелінійних задач.
- 30. Структура симплексної таблиці. Базисні та вільні вектори. Оцінковий рядок симплексної таблиці.
- 31. Приведення задачі дробово-лінійного програмування до оптимізаційної задачі лінійного програмування.
- 34. Цілочислові оптимізаційні моделі. Класифікація моделей цілочислової оптимізації.
- 35. Метод множників Лагранжа. Поняття абсолютного та умовного екстремуму функції.
- 36. Симплексний метод. Вибір напрямного стовпчика і рядка при здійсненні ітерації.
- 37. Загальний запис нелінійної оптимізаційної моделі.
- 39. Метод штучного базису. Суть базису.
- 40. Окантована матриця Гессе та її побудова.
- 43. Метод множників Лагранжа
- 44.Метод штучного базису
- 47.Нелінійні моделі. Визначення стац. Точок при викор. Методу множників Лагранжа
- 48.Правила побудови двоїстих задач
- 52. .Приведення дробово-лінійної оп-ної задачі до задачі лінійного програмування.
- 53. Сиплекс табл. Для задачі лінійного програм з штучним базисом
- 54. В яких випадках викор дроб-лін цільова ф-ція при розв’язуванні екон задач
- 56.Записати загальний запис моделі та записати економічний зміст коефіцієнтів моделі.
- 57.Описати алгоритм розвязання задач лінійного програмування симплексним методом.
- 58.Загальна структура симплексної таблиці при реалізації симплексного методу для задачі цілочислового програмування.
- 59.Градієнтний метод.Основна властівість градієнта.Ідея методу.
- 60. Загальний запис лінійної оптимізаційної задачі.Приведення моделі до канонічного вигляду.Описати економічний зміст кофіцієнтів.
- 60. Загальний запис лінійної оптимізаційної моделі. Приведення моделі до канонічного вигляду.Описати економічний зміст коефіцієнтів bj,cj,aij
- 61. Графічний метод розв’язання цілочислових задач лінійного програмування.
- 62. Визначення мін(макс) для цільової функції
- 64 Записати математичну модель оцінки рентабельності виготовленої продукції
- 65. Аналіз коефіцієнтів цільової функції cj, dj.
- 67. Пряма та двоїста задачі лінійного програмування. Визначення Lmin для двоїстої задачі по результатам симплексної таблиці прямої задачі.
- 68 Базисні та вільні вектори,базисні та вільні невідомі. Як визначити число базисних векторів по заданій матриці ∆
- 69. Загальний запис математичної моделі дробово-лінійної задачі приведення її до задачі лінійного програмування.
- 71.Чому дорівнюють .
- 72.Задачу в лінійному програмуванні в загальному вигляді привести до канонічного вигляду.Базисні і вільні зміні.Економічна інтерпретація коефіцієнтів моделі а,с,b.
- 73.Математичне програмування. Обєкт матем програмування. Визначення матем моделі.
- 75.Записати економіко-матем модель в загальному вигляді.
- 76.Окантована матриця Гесе. Достатні умови для ідентифікації екстремальних точок.
- 77. Базисні та вільні вектори. Визначення базисних векторів по заданій матриці ∆.
- 78. Визначення вільних векторів через базисні.
- 79. Що описує система обмежень задачі лінійного програмування Загальний запис економіко-математичної моделі.
- 80. Симплексний метод розв’язування задач лінійного програмування. Використання методу Жордана-Гаусса для визначення елементів аij симплексної таблиці.
- 81. Структура окантованої матриці н. Визначення матриць р, Рт, q. Використання матриці н для дослідження стаціонарних точок.
- 82. Економіко-математична модель. Правила, які потрібно дотримуватись при побудові такої моделі. Поняття адекватності економіко-математичної моделі.
- 83. Симлексна таблиця для задачі лінійного прорамування. Оцінючий та оцінючий стовпчик
- Структура симплексної таблиці для розв’язку задач лінійного програмування
- 84. Метод відтинання. Метод Гоморі. Як отримати нерівність правильного відтинання
- 85. Записати загальний запис математичного програмування. Лінійні та нелінійні моделі.
- 86. Cтруктура матриць а та Ат
- 87.Дробово- лінійне програмування. Система обмежень. Яку інформацію містять
- 88. Градієнтний метод Франка-Вульфа
- 89. Метод приведеного градієнта(метод Якобі).
- 90 Загальні форми запису лінійних оптимізаційних задач
- 91. Цілочислове програмування. В яких випадках воно використовується. Геометричний розв’язок цілочислових задач на пощині.
- 92.Дати визначення допустимого плану. Область існування планів,оптимальний план
- 93. Цілочислове програмування. Визначення оптимального плану для цілочислової моделі графічним методом на площині.
- 1.Економіко-математична модель. Класифікація моделей.
- 2. Геометрична інтерпретація роз’язку цілочислових задач лінійного програмування.
- 3. Глобальний та умовний екстремуми цільової функції. Необхідна умова існування екстремуму.
- 214 Феф ми найкращі Дякую всім, хто приймав участь