logo
методичка_1_05_ВНУ

Стиль запису програми

Для написання наочних програм треба дотримуватися кон­кретних рекомендацій. Зокрема, головні рекомендації щодо сти­лю програмування такі.

  1. Стандартизація стилю програмування. Якщо є кілька способів зробити щось, потрібно використовувати один (най­ліпше - загальноприйнятий).

  2. Програму на екрані треба розміщувати структуровано:

а) конструкції мови (описи, оператори, блоки) глибших рівнів вкладення зміщувати від початку праворуч;

б) конструкції однакових рівнів розміщувати одна під од­ною;

в) кожний опис або оператор писати з нового рядка;

г) продовження описів чи операторів на нові рядки зміщувати праворуч;

д) уникати довгих рядків.

Вкладеною є конструкція, розміщена всередині іншої конструкції, її рівень на одиницю більший від рівня зовнішньої конструкції. Наприклад, рівень заголовка program дорівнює 0, всі описи label, const, type, var, procedure, function і складений оператор begin-end - блок програми - мають рівень 1, опера­тори складеного оператора - рівень 2 тощо.

3. Коментарі. У програмі можуть бути коментарі - тексти, що пояснюють програму, однак не впливають на її виконання. Коментарі є ввідними і пояснювальними.

Ввідні коментарі записують на початку програми. Вони містять:

  1. призначення програми;

  2. вказівки з виклику програми;

  3. список і призначення головних змінних і масивів;

  4. вказівки до введення і виведення даних, список усіх файлів;

  5. список використовуваних підпрограм;

  6. назву використовуваних математичних методів, посилання на літературні джерела;

  7. потрібну ємність пам'яті;

  8. дані про автора;

  9. дату написання програми.

Пояснювальні коментарі супроводжують ті частини про­грами, які важко зрозуміти без коментарів. Середньою нормою є один рядок коментарів на десять рядків програми. Коментарі не повинні пояснювати дію операторів блоку, а описувати його мету, функцію.

Коментарі доцільно розміщувати в окремих рядках і від­діляти їх порожніми рядками, або давати їх після слів begin і end.

  1. Для унаочнення програми треба користуватися пропусками рядків і символів.

  2. Ідентифікатори треба вибирати так, щоб вони найліпше відображали призначення тих величин, процедур і функцій, які вони описують.

  3. Упорядкування списків. У програмі можуть траплятися списки імен і чисел, у яких послідовність розміщення елементів довільна (наприклад, в описах). Якщо списки містять велику кількість елементів, доцільно їх упорядковувати за алфавітом (для імен) або за зростанням (для чисел).