Дійсний тип

Змінні дійсного типу можуть набувати значень з підмножини дійсних чисел. Сталі дійсного типу записують у програмі з десятковою крапкою і порядком. Можливі значення дійсних змінних мають дві характеристики - діапазон і точність, які й обмежують підмножину дійсних чисел, що їх опрацьовує ком­п'ютер. Діапазон обмежений максимальним порядком, а точ­ність - максимальною кількістю десяткових цифр комп'ютера.

Стандартні типи дійсних чисел Турбо Паскалю наведені в табл. 2.2.

Усі операції з дійсними значеннями наближені, що пов'я­зане з обмеженнями подання чисел у комп'ютері.

Таблиця 2.2. Дійсний тип у Турбо Паскалі

Кожна операція з дійсними значеннями має похибку. Під час виконання великих програм похибка накопичується, і результат може бути спотворений. Щоб уникнути цього, треба вибирати добрі алгоритми, контролювати проміжні результати під час розв'язування задач на комп'ютері.

Дійсний результат, якщо хоча б один з операндів є дійсного типу (інший може бути цілого типу), дають такі операції: додавання, віднімання, множення, ділення. Під час ділення обидва операнди можуть бути цілі, а результат - дійсний. Якщо типи операндів змішані, то перед виконанням операції всі величини зводять до дійсного типу (це відбувається автоматично).

Як зазначено вище, значення виразу цілого типу можна присвоїти змінній дійсного типу (відбувається неявне перетво­рення цілий → дійсний). Однак результат дійсного типу не мож­на присвоїти змінній цілого типу.

Функції abs(r) і sqr(r) дають дійсний результат, якщо аргу­мент дійсний.

Функції sin, cos, arctan, exp, sqrt за будь-якого дійсного чи цілого аргументу дають дійсний результат.

Зазначимо, що у мові Паскаль немає деяких часто вжива­них функцій, наприклад, піднесення до степеня, тангенса та ін. Такі функції треба подавати через інші, передбачені у Пас­калі: а^x→ exp(x*ln(a)), tg(x)→ sin(x)/cos(x) тощо.

Функції trunc і round використовують для перетворення дійс­ного значення в ціле.

У дійсних величин нема попереднього чи наступного числа, тому функції pred і succ з дійсними аргументами не виконують.

Якщо R - дійсна змінна, то оператор процедури read(R) вво­дить число із зовнішнього середовища і присвоює його зна­чення змінній R.

Оператор процедури write(R:p:t) виконує виведення у тако­му вигляді:

dddd.ddd,

p - ширина поля (кількість усіх позицій, відведених під чис­ло), t- точність (кількість знаків після крапки). Якщо число не поміщається на визначеній ширині поля, то поле автоматично розширюється. Можна не зазначати t, тоді число буде виведене з рухомою крапкою: d.ddddEdd. Кількість цифр після крапки обмежена величиною р. Однак яке б не було p (навіть р=1), обов'язково будуть виведені (якщо нема t) знак числа, одна цифра до крапки, одна цифра після крапки, Е, знак порядку і цифри порядку. Для збільшення цифр після крапки треба збіль­шити р. Наприклад, оператор виведення виведе write(987.6:p)

якщо p = 1 - 9.9Е+02;

якщо р = 8 - 9.9Е+02;

якщо p = 9 - 9.88Е+02.

Під час виведення треба p і t вибирати так, щоб не виводити зайвих цифр, які не важливі для результату, або цифр, які ви­значені неточно. Ширину поля і точність доцільно позначати поіменованими сталими. Тоді, якщо треба змінити точність ви­ведення по всій програмі, достатньо змінити тільки відповідні сталі у розділі визначення сталих.