1.7.2. Блок додавання чисел у формі з фіксованою крапкою
З метою спрощення вивчення процесу функціонування пристроїв цифрової обробки інформації доцільно виділити в них дві частини: операційну (ОЧ) і керуючу (УЧ).
За повний час реалізації операції буде виконано кілька мікрокомманд, тобто буде реалізована відповідна мікропрограма, тобто завдання УЧ - реалізація МП.
УЧ найчастіше реалізують з допомогою мікропрограмних автоматів. Сигнали, які впливають на послідовність виконання команд, називаються оповіщальним.
На мікропрограмному рівні для опису застосовується мова мікрооперацій (ММО), мова реєстрових передач (МРП). У цих мовах є засоби для опису машинних слів, регістрів, шин, масивів, мікрооперацій. Для цієї мети використовуються спеціальні мітки, які з поля ідентифікатора і розрядного покажчика. Причому поле ідентифікатора є послідовність букв і цифр, яка починається з букви. Щоб побудувати якийсь операційний блок, необхідно:
1. Вибрати (розробити) алгоритм операції, що нас цікавить.
2. Скласти структурну схему ОЧ; по структурній схемою визначити, які сигнали і в якій послідовності мають бути.
3. Користуючись ММО, скласти мікропрограму.
4. Виконати синтез мікропрограмного автомата.
Алгоритм роботи блоку складання буде визначатися тим, в якому коді виконується ця операція і як контролюється переповнення розрядної сітки. Щоб виконати додавання / віднімання двох чисел:
Z = X Y = X + ( Y).
Для представлення від'ємних чисел в разі реалізації складання краще використовувати зворотний або додатковий коди, але для того, щоб виключити реалізацію циклічного переносу, найчастіше використовують додатковий код. Причому складність переходу з прямого коду в додатковий призводить до необхідності зберігати інформацію в пам'яті вже в додатковому коді. При надходженні вхідних операндів з пам'яті і при записі в пам'ять не буде робитися жодних переходів.
У формі подання чисел з фіксованою крапкою, крапку можна ставити перед старшим розрядом, тобто представляти всі числа як правильні дроби, або після молодшого - представляти як цілі. В даний час найчастіше використовується 2-й варіант. Це пов'язано з тим, що в процесі реалізації обчислення треба виконувати й індексні операції (з обробки адрес).
Крім того, треба вірішити питання при виконанні арифметичних операцій, необхідно постійно стежити за відсутністю переповнення розрядної сітки. Якщо при складанні виник перенос, то - результат невірний. Розроблено багато алгоритмів визначення переповнення. Якщо при виконанні операції додавання додатніх чисел у знаковому розряді результату виявляється 1, відбувається додатнє переповнення, якщо при додаванні від’ємних чисел у знаковому розряді - 0, то - від’ємнне переповнення. Для спрощення виявлення доповнення використовується модифіковані зворотний і додатковий коди. В цих кодах використовується не один, а 2 знакових розряди.
У мікропроцесорних системах алгоритм визначення операції переповнення інший: якщо є перенос в знаковий розряд і немає переносу зі знакового розряду.
Розроблено блок для додавання цілих чисел в додатковому коді. Такий блок додавання, крім комбінованого суматора, повинен мати 2 вхідних регістри Рг1, Рг2, регістр результату Рг3, схему передачі коду (СПК), комбіновану схему - схему визначення переповнення. Інформація у вхідні регістри записується з вхідної шини даних (ШД) з оперативної пам'яті. Рг1 приймає або один з доданків, або зменшуване, Рг2 - Другий доданок або від'ємник.
Якщо ПРС = 1, то - припинити обчислення, інформацію не видавати. Для визначення переповнення можна використовувати декілька алгоритмів. Найпростіший з них - використання модифікованого коду (2 знакових розряду)
ПРС = ПРСМ [0] ПРСМ [1] ПРСМ [0] ПРСМ [1]
Переповнення виникає тоді, коли є перенесення з знакового розряду і відсутній в знаковий розряд і навпаки.
1. V 1:Пр Рг1 Рг1: = шина входу [0 n]
2. V 2:Пр Рг2 Рг2: = шина входу
3. V 3:ПП Якщо U +, то СМ: = (Рг1) + (Рг2)
4. V 4:ІП Якщо U -, то СМ: = (Рг1) +1 СМ + (Рг2)
5. V 5:Пр Рг3 Рг3: = СМ
6. V 6 Якщо ПРС, то Вих Рг3, шина вих [0 n]: = Рг3,
якщо ПРС, то - переривання.
- Комп’ютерна схемотехніка. Архітектура комп’ютерів 2 зміст
- 2.1. Класифікація, призначення та основні характеристики пам'яті
- 2.2. Оперативна пам’ять (оп)
- 2.2.2. Статична пам'ять на біполярних транзисторах
- 2.3. Постійна пам'ять (пп)
- 2.9. Зовнішня оптична пам'ять
- 1. Представлення та обробка інформації
- Класифікація засобів обчислювальної техніки
- 1.2. Класифікація комп’ютерів
- 1.3. Структурна схема компю’терів, що використовують спільну шину
- 1.4. Системи числення
- 1.4.1. Базові параметри та класифікація систем числення
- 1.4.2.Загальні принципи побудови систем з послідовним обчисленням символів
- 1.4.3. Загальні принципи побудови систем числення з паралельним обчисленням символів
- 1.5. Кодування знакозмінної інформації. Коротка характеристика груп кодів, родинних прямому, зворотному, додатковому. Особливості застосування в комп'ютерах
- 1.6. Формати даних і команд сучасних комп’ютерів
- 1.7. Процесори
- 1.7.1. Склад і призначення пристроїв
- 1.7.2. Блок додавання чисел у формі з фіксованою крапкою
- 1.7.3. Особливості виконання складання чисел у формі з плаваючою крапкою
- 1.7.4. Реалізація процесора двійкового множення. Загальні положення
- 1.7.5. Реалізація множення в прямому коді
- I варіант.
- II варіант.
- III варіант.
- IV варіант
- 1.7.6. Реалізація в процесорі операції множення в додатковому коді
- 1.7.7. Реалізація методів прискореного множення в процесорах
- 1.7.8. Схемні методи прискореного множення
- 1.7.9. Особливості виконання множення чисел з плаваючою крапкою
- 1.8. Реалізація двійкового ділення в процесорі
- 1.8.1. Реалізація ділення чисел з фіксованою крапкою в прямому коді
- 1.8.2. Особливості ділення чисел у формі з плаваючою крапкою
- 1.9. Добування квадратного кореня
- Частина 2. Пам'ять комп'ютерів
- 2.1. Класифікація, призначення та основні характеристики пам'яті
- 2.2 Оперативна пам’ять (оп)
- 2.2.1 Внутрішня організація оп
- 2.2.2.Статична пам'ять на біполярних транзисторах
- 2.2.3. Статична пам'ять на езл-інтегральних схемах (іс)
- 2.2.4. Статична пам'ять на уніполярних транзисторах (на мон іс)
- 2.2.5. Динамічна пам’ять (дп) на моп транзисторах
- 2.2.6. Побудова пам’яті необхідної розмірності
- 2.3. Постійна пам'ять (пп)
- 2.3.1. Типи пп
- 2.3.2. Масочні пп (мпп)
- 2.3.3. Однократнопрограмована пам'ять
- 2.3.4. Репрограмована пам'ять
- 2.3.5. Flash-пам'ять
- 2.4. Зп с послідовним доступом(зппд)
- 2.4.1. Зппд на регістрах зсуву
- 2.4.2. Елемент зп з послідовним доступом на мон-транзисторах
- 2.4.3. Буферний зп типу "черга" (бп)
- 2.4.4. Пам'ять типу "список"/"стек"
- 2.5. Асоціативна пам'ять
- 2.6. Зовнішня пам'ять (зп)
- 2.6.1. Типи зп
- 2.6.2. Зовнішня магнітна пам'ять (змп)
- 2.6.3. Способи цифрового магнітного запису
- 2.7. Зовнішня пам'ять з прямим доступом(зпПрД)
- 2.7.1. Накопичувачі на гнучких магнітних дисках(нгмд)
- 2.7.2. Накопичувачі на жорстких магнітних дисках(нжмд)
- 2.7.3. Raid – дискові масиви
- 2.8. Зовнішні зп з послідовним доступом. Накопичувачі на магнітних стрічках(нмс). Стримери
- 2.9. Зовнішня оптична пам'ять
- 2.9.1. Оптичні диски типу cd
- 2.9.2. Оптичні диски типу dvd
- 2.10. Контроль роботи пристроїв пам’яті
- 3.1. Пристрій управління
- 3.1.1 Склад пристрою управління
- 3.1.2. Пу з жорсткою логікою
- 3.1.3. Мікропрограмний пристрій управління (пристрій управління з гнучкою логікою)
- 3.1.4. Мікропрограмний пристрій управління зі змінною тривалістю реалізації мікрокоманд.
- 3.2. Системи переривань
- 3.2.1. Типи і основні характеристики системи переривань
- 3.3. Система управління вводом/виводом
- 3.4. Організація мультипрограмного режиму роботи в сучасних комп’ютерах
- 3.4.1. Форми обслуговування користувачів і види мультипрограмування (мпр)
- 3.4.2. Динамічний розподіл пам'яті
- 3.4.3. Система захисту пам’яті (сзп)
- 0 1 2 3 4 5 6 7
- 3.5. Системи автоматичного контролю
- 3.5.1. Види помилок і способи контролю
- 3.5.2. Контроль передачі кодів
- 3.5.3. Контроль роботи комбінаційних схем
- 3.5.4. Контроль виконання операцій в процесорах
- 3.5.5. Контроль роботи процесорів по модулю 3