4. Болісний шлях розвитку програмування

Влітку 1985 р. у водах Північної Атлантики на глибині 3 км. просувався підводний апарат “Арго”, який досліджував гористий рельєф океанського дна. А нагорі, на поверхні океану, у рубці дослідницького судна ВМС США “Кнорр” перед відеоекраном розташувалися члени франко-американскої наукової експедиції. Після 16 днів пошуку був виявлений океанський лайнер “Титанік”, який затонув у 1912 р. і поніс в океанські глибини більше 1500 чоловік з тих 2200, що знаходились на борту.

Пошуки залишків “Титаніка” на величезній океанській глибині символізували видатні досягнення комп’ютерної технології та гнучкість сучасних засобів програмування. Апарат “Арго” керувався декількома комп’ютерами, кожен з яких був запрограмований на своїй мові. Комп’ютер підводного апарату використовував компактну, але гнучку мову Форт(FORTH, не плутати з Фортраном), яка була розроблена спочатку для керування рухом телескопів. Комп’ютер на борту судна ”Кнорр” був запрограмований на могутній, але малозрозумілій мовіС. Телеметрична система на обох кінцях коаксіального кабелю, що зв’язував підводний та надводний чрвни, використовувала ще одну мову – мову асемблера.

Кожна мова має свою граматику та синтаксис. Мови програмування, що імітують природні мови та здатні на підставі одного речення будувати кілька команд комп’ютера, прийнято вважати мовами “високого рівня”. Але у порівнянні з природними мовами, вони, як правило, більш строгі та точніші.

Зараз налічується декілька сотень таких мов, якщо ж ураховувати всі їх варіанти, так звані діалекти, то можливо, і більше тисячі. Мови програмування призначені для найрізноманітніших цілей – від розв’язку складних математичних завдань до створення музичної партитури, машинної графіки та ігор. Проте, не існує жодної машинної мови, яка б у рівній мірі була придатна для всіх випадків. Вибір мови зазвичай визначається трьома чинниками: мова повинна бути зручною для програміста, придатною для даного комп’ютера і для вирішення поставленого завдання.