logo
Вступ до спец

6.6. Структурний підхід

Хоча цю фразу різні програмісти розуміли по-різному, проте по суті вона характеризує систематичний математичний підхід до створення програмного забезпечення, зокрема вимагає розділення програми на невеликі логічно пов’язані завдання. Одна із специфічних цілей структурного програмування – зменшення використання так званих безумовних переходів, або операторів GOTO. Хоча оператор GOTO і зручний при написанні програм, але зазвичай ускладнює їх читання, а, отже, збільшує ймовірність пропуску можливої помилки.

Підкреслюючи необхідність суворої дисципліни при написанні програм, прихильники структурного програмування сподівалися обмежити все зростаючу складність розробки програмного забезпечення. Системи управління авіаційним рухом, тривимірні завдання математичної фізики, а пізніше системи управління космічними супутниками та кораблями та інші, вимагали таких великих програм, що на їх розробку витрачались роки. Причому писалися вони по частинах різними групами програмістів, які, у більшості випадків, і не знали інших частин програми. Дуже часто в результаті таких робіт з’являлися програмні системи вартістю у мільйони доларів, які були створені із запізненням на багато місяців та з тисячами помилок. Проблема набувала серйозного характеру, переростаючи у “кризу програмного забезпечення”.

Ніде криза не переживалася так гостро, як у військовому відомстві США, найбільішому споживачеві комп’ютерів та програм. Тому у 1973 р. Пентагон виділив близько половини з 7.5 млрд. доларів свого комп’ютерного бюджету на розвиток та супровід програмного забезпечення. Асигнування на апаратне забезпечення комп’ютерів, навпаки, було зменшене, не дивлячись на суттєве збільшення потужності та пам’яті комп’ютерів.

Значною мірою проблема породжувалася неймовірною мішаниною мов, на яких писалися програми особливо для вбудованих систем крихітних комп’ютерів (мікропроцесорів) балістичних ракет або для великих за розміром комп’ютерів, що передавали сигнали на кораблі або літаки. Як випливає з оглядів [2], на початку 70-х років існувало близько 450 мов високого рівня та їхніх діалектів, що використовували для кодування таких програм. А якщо врахувати мови Асемблера, то ця цифра доходила до 1.5 тис. Багато мов були розроблені лише для конкретних робіт, оскільки жодна їз універсальних мов програмування не містила засобів, які були необхідні при вирішенні конкретної задачі.

Практично всі основні концепції – процедурне, логічне, об’єктно-орієнтоване програмування були запропоновані у це бурхливе десятиліття. У наступні роки прогрес в автоматизації програмування йшов не у бік створення нових мов, а, навпаки, шляхом природного відбору. Мови програмування народжувалися та вмирали, але тільки деякі з них – найбільш стійкі та життєздатні – дожили до кінця XX століття і стали стандартними у міжнародному співтоваристві програмістів.

У січні 1975 р. Пентагон вирішив навести лад в “лінгвістичному хаосі”. Він заснував великий комітет HOLWG (High Order Language Working Group) – робочу групу з мови високого рівня, до якої увійшли представники всіх родів військ США, а також трьох союзників США по НАТО (Франція, Західна Німеччина, Великобританія). Комітету було доручено знайти або розробити мову, яка була б придатна для програмування всіх відомих вбудованих систем.