5.3. Народження codasyl

Відгукнувшись з незвичайною жвавістю на пропозицію делегації, Міністерство оборони організувало спеціальну конференцію з мов програмування у травні 1959 р. Пізніше ці збори отримали назву CODASYL (Conference on Data Systems Languages – конференція з мов систем обробки даних). Всі найважливіші постачальники комп’ютерів направили на конференцію своїх представників. Їм було повідомлено, що Пентагон бажає мати єдину мову програмування. Було вирішено утворити три групи, або комітети: короткотривалий, проміжний та довготривалий. Перший повинен був розробити основу проекту, другий, спираючись на ці розробки, – створити діючу систему, третій – за кілька років розробити те, що повинне стати останнім словом у мовах програмування.

До середини осені 1959 р. мова знайшла певний вигляд та ім’я Кобол (COBOL, Common Business Oriented Language – універсальна мова, що призначена для бізнесу). На відміну від обчислювальних завдань, в яких головне – це алгоритм, а прості неструктуровані дані просто вводяться та виводяться, в економічних завданнях дані мають пріоритет. Вони можуть мати дуже складну структуру та зберігатися у вигляді файлів на зовнішніх носіях самі по собі, незалежно від програм обробки. Тому у Коболі з’явився спосіб опису ієрархічних структур даних, який потім перекочував в усі подальші універсальні мови програмування.

Концепція систем керування базами даних (СКБД), що з’явилася на початку 70-х років, не могла не вплинути на мови, які призначені для економічних завдань. Наприклад, група CODASYL продовжила свою роботу та у 1968 році опублікувала розширення Коболу для роботи з базами даних. Фірми-виробники СКБД також пропонували різні мови маніпулювання даними. Ці мови погано поєднувалися одна з одною, тому що самі системи ґрунтувалися на різних моделях даних. Проте, коли у кінці 70-х років почав переважати реляційний підхід, який був запропонований співробітником IBM Едгарам Коддом (1923 р.н., на даний час він є класичним), з’явилася можливість створити уніфіковану мову реляційних баз даних, яка заснована на теорії відношень та математичній логіці. Такою мовою стала мова запитів SEQUEL, яка була розроблена у 1974 році Дональдом Чемберленом та Реєм Бойсом у дослідницькому центрі IBM Сан-Хосе. Згодом вона була доопрацьована та перейменована у SQL (Structured Query Language – структурована мова запитів). Зараз SQL є загальновизнаним стандартом мови баз даних, вона реалізована в усіх промислових СКБД різних виробників.

Не дивлячись на теоретичну опрацьованість, реляційні системи далеко не одразу набули широкого розповсюдження, довгий час вважалося за неможливе добитися ефективної реалізації таких систем. Перше масштабне втілення реляційної моделі вдалася все тій же IBM в експериментальній СКБД System R, що розроблялася у 1975-1979 роках. Це був гігантський успіх, реляційні СКБД стали реальністю. Після успішного завершення робіт із створення прототипу системи та отримання експериментальних результатів при її використанні, фірмою IBM був запущений повномасштабний проект промислової реляційної СКБД. У 1983 році система, яка отримала назву DB2, поступила у продаж, з тих пір протягом багатьох років вона успішно функціонує на всіх фірмових апаратних платформах: S/390, AS/400, POWERPC, є реалізація і для платформи WIntel.

Проект System R, який був опублікований Чемберленом із співавторами у листопаді 1976 року в журналі «IBM Journal of Research and Development», надихнув одразу кілька груп розробників. Одна з них, яку очолював Ларрі Еллісон (Ellison, Larry), вирішила створити власну фірму для розробки реляційної СКБД, характерними рисами якої були б переносимість на різні платформи та сумісність з мовою SQL. Фірму назвали Relation Software Incorporated, а систему – Oracle. Версія 2 (перша у продаж не поставлялася) була створена у 1979 році для ЕОМ PDP-10. Згодом система постійно вдосконалювалася та адаптувалася для різних платформ, і у 90-і роки зайняла лідируюче становище на ринку реляційних СКБД. Фірма була перейменована в Oracle і до кінця століття перетворилася на одну з найбільших софтверних компаній світу, а її президент Ларрі Еллісон зайняв почесне 30-е місце у списку найбагатших людей планети (9,5 млрд доларів).

До середини 80-х років вартість програм, що були написані на Коболі, оцінювалася у 50 млрд. доларів. Такі вкладення гарантують довге життя мові, оскільки на Коболі, який періодично оновлюється, та як і раніше є ефективним у тій області, для якої він створювався (обробка ділової інформації), і зараз створюється безліч програм.

У Радянський Союз Кобол потрапив на початку 70-х років, в епоху ЄС ЕОМ та загальної захопленості АСУ, проте великої популярності він не набув, англомовні тексти дратували вітчизняних програмістів. Русифікований Кобол, розроблений для ЕОМ Мінськ-32, також не користувався успіхом, оскільки тексти через меншу лаконічність російської мови виходили дуже громіздкими.

Ще до появи Коболу намітилася спроба розробити третю універсальну мову. Алгол (ALGOrithmic Language – алгоритмічна мова)подібно до Фортрану, який був мовою алгебри і був розроблений переважно для вирішення чисельних завдань. Як і Кобол, він народився у кімнаті засідань комітету – дитя конфліктів та компромісів. Але на цьому його схожість закінчується. Після багаторічних суперечок комітет з Алголу дав світу мову, яка швидше викликала інтерес, ніж привернула споживачів. Це, мабуть, перша мова, яку можна було б без перебільшення назвати “витонченою”, – термін, який визначила Грейс Хоппер, як просту та зрозумілу з погляду математики, але не зовсім практичну.