9.2. Методологія процедурно-орієнтованогопрограмування

Якщо спробувати охарактеризувати сучасний рівень розвитку комп’ютерних та інформаційних технологій, то перше, на що треба звернути увагу – це зростаюча складність не тільки окремих фізичних та програмних компонентів, але і тих, що лежать в основі цих технологій, концепцій та ідей. Здається, ще зовсім нещодавно професійному програмістові було достатньо досконало оволодіти однією-двома мовами програмування, щоб розробляти серйозні програмні додатки. Вибір платформи та операційної системи, як правило, не був серйозною проблемою. А супровід програми, хоча і був пов’язаний з об’єктивними труднощами, міг бути реалізований простим додаванням або зміною коду початкової програми.

Поява перших електронних обчислювальних машин або комп’ютерів ознаменувала новий етап у розвитку техніки обчислень. Здавалося, що досить розробити послідовність елементарних дій, кожну з яких перетворити у зрозумілі комп’ютеру інструкції, і будь-яке обчислювальне завдання може бути вирішене. Ця ідея виявилася настільки життєздатною, що довгий час домінувала над усім процесом розробки програм. З’явилися спеціальні мови програмування, які дозволили перетворювати окремі обчислювальні операції у відповідний програмний код.

Основою даної методології розробки програм була процедурна або алгоритмічна організація структури програмного коду. Це було настільки природно для вирішення обчислювальних завдань, що ні у кого не викликала сумнівів доцільність такого підходу. Початковим поняттям цієї методології було поняття алгоритму, під яким, у загальному випадку, розуміється деяке розпорядження виконати точно певну послідовність дій, які спрямовані для досягнення заданої мети або вирішення поставленої задачі.

З часом розробка великих програм перетворилася на серйозну проблему і зажадала їх розбиття на дрібніші фрагменти. Основою для такого розбиття якраз і стала процедурна декомпозиція, при якій окремі частини програми або модулі були сукупністю процедур для вирішення деякої сукупності завдань. Розглянуті ідеї сприяли становленню деякої системи поглядів на процес розробки програм та написання програмних кодів, яка отримала назву методології структурного програмування. Період найбільшої популярності ідей структурного програмування припадає на кінець 70-х – початок 80-х років.