3.5. Прообраз сучасного «ноутбука»

Технологічна революція, на хвилі якої персональні комп’ютери зайняли лідируюче становище серед обчислювальної техніки другої половини двадцятого сторіччя, змусила розробників прагнути не тільки до збільшення потужностей ПК, але й до зменшення їхніх габаритів.

Американський підприємець Адам Осборн(1940 р.н.) закінчив два університети у Бірмінгемі та Делавері, у 1968 році став доктором наук, захистивши дисертацію по застосуванню хімічних технологій в електроніці. Приблизно у той самий час Осборн вирішив все таки пов’язати свою долю з комп’ютерами, влаштувавшись програмістом-консультантом у каліфорнійську компанію Shell Development. Проте, бажання мати власний бізнес неминуче підштовхувало Осборна до ідеї створення нової компанії, яка була б здатна приносити стабільний дохід. Першим проектом Адама стало засноване у 1970 році видавництво Osborne & Associates, проте після десяти років ця фірма, що так і не виправдала надій її власника, була продана.

Все глибше і глибше ознайомлюючись з електронними технологіями того часу, Осборн поставив на меті створити перший у світі переносний персональний комп’ютер, який міг би вміщуватися під сидінням пасажирського авіалайнера. На думку Осборна, цей винахід корінним чином змінив би американський діловий світ, оскільки за допомогою такого інструменту бізнесмени могли б не відриватися від роботи навіть під час подорожей та ділових поїздок, передаючи результати своєї роботи за призначенням або за допомогою дисків, або за допомогою комутаційних пристроїв. Завдяки природному оптимізму та рідкісній заповзятливості Осборн вирішив не відкладати справу у довгу скриню і зробив те, чого не зробили гіганти комп’ютерної індустрії через побоювання втратити кошти через непередбачуваність ринку.

Вклавши у новий почин накопичені на видавничому бізнесі особисті заощадження у розмірі 250 тисяч доларів, Осборн заснував компанію Osborne Computer Corporation, яка вже на початку 1980 року взялася за розробку прообразу сучасного «ноутбука». Готовий виріб, що отримав назву Osborne I, з’явився на ринку рівно через рік, поступивши у роздрібний продаж за ціною 1795 доларів.

В основу архітектури Osborne I був закладений універсальний процесор Z80A виробництва компанії Zylog з тактовою частотою 3,5 Мгц. Комп’ютер був оснащений 64 Кбайт оперативної пам’яті, двома дисководами 5,25", монохромним дисплеєм з діагоналлю 5". У складі “персоналки” був паралельний та послідовний порти, порт для підключення модему, а також спеціальний розйом для з’єднання машини із зовнішнім монітором. Даний портативний комп’ютер важив трохи більше 10 кілограм і розмірами був схожий на невелику, але містку валізу. У якості програмної платформи Osborne I використовував подібну до MS-DOS операційну систему з командним рядком, адаптований для Osborne текстовий редактор WordStar та редактор таблиць.

Ледве з’явившись на ринку, Osborne I придбав справді нечувану популярність: протягом місяця компанія зуміла виконати річний план по реалізації своєї продукції, продавши більше 10 тисяч примірників Osborne I. Попит на переносні комп’ютери помітно перевищував пропозицію та виробничих потужностей Osborne Computer просто не вистачало для повноцінного покриття ринку.

Відчувши комерційний успіх свого проекту, Адам Осборн розпорядився розпочати проектування нової, ще досконалішої та могутнішої моделі портативного комп’ютера – Osborne Executive. Але у даному випадку оптимізм та енергійність Адама зіграли негативну роль: повідомивши пресу про безперечні переваги своєї нової розробки ще задовго до того, як вона була готова до продажу, Осборн, сам того не підозрюючи, знищив своє єдине джерело доходу – в очікуванні сучаснішого комп’ютера споживачі практично перестали купувати Osborne I.

Проте з Osborne Executive справи пішли зовсім не так гладко, як планував Осборн: нова машина, була розроблена поспіхом, мала безліч «слабких місць», які вимагали негайного виправлення, але як тільки чергова «ахиллесова п’ята» виявлялася ліквідованою, в системі комп’ютера негайно виявлялася нова. Зірвавши партнерам всі терміни поставок Osborne Executive, не виконавши умови контракту та виплативши значні неустойки, у 1982 році компанія оголосила себе банкрутом.

Таким чином, комерційна ініціатива на ринку портативних персональних комп’ютерів була втрачена і прапор, що впав, тут же підхопила корпорація IBM, анонсувавши 29 лютого 1984 року новий вироб під маркою IBM Personal Portable Computer 5155. Зовні ця машина практично нічим не відрізнялася від своєї попередниці, хіба що в цій моделі переносного комп’ютера використовувався досконаліший дисплей з діагоналлю 9". IBM PPC 5155 був зібраний на базі процесора Intel 8088 з тактовою частотою 4,77 Мгц, мав два 5,25" дисководи ємністю 360 Кбайт, 256 Кбайт оперативної пам’яті, об’єм якої міг бути розширений до 640 Кбайт.

Після краху надій, що був викликаний банкрутством Osborne Computer, невгамовне бажання діяльності та любов до комп’ютерних технологій змусили Адама Осборна створити нову компанію з розробки програмного забезпечення – Paperback Software. Але й ця фірма благополучно звалилася після судового розгляду з корпорацією Lotus Development, предметом якого стала суперечка про авторські права на постачання програмних продуктів Paperback Software.

Прагнення зробити комп’ютер переносним виникло і в інших фірм. У 1982 році фірма Compaq випустила перший портативний персональний комп’ютер, який за свої розміри отримав назву – laptop («наколінний»,). Надалі розміри портативних комп’ютерів ще зменшилися, і вони стали порівнюватися за розмірами з великим зошитом – notebook. Наступний крок – спробувати покласти його в кишеню, що уже й зроблено.

У боротьбу за перспективний сектор ринку включилися декілька фірм. Apple Computers, яка досягла успіху на ринку персональних комп’ютерів, випустила у 1993 році модель Newton, що мала на ті часи цілком пристойні характеристики: 640 Кбайт оперативної та 3 Мбайт постійної пам’яті, 32-бітовий процесор з тактовою частотою 20 Мгц, рідкокристалічний екран з розподільчою здатністю 240 х 336 точок. Вельми оригінально була вирішена проблема введення даних. При такому розмірі комп’ютера на ньому важко розмістити клавіатуру, тому була реалізована технологія «електронного олівця», у якій текст, що вводиться, пишеться від руки спеціальним стрижнем на екрані, а потім відбувається розпізнавання символів.

Навколо проекту Newton фірма розгорнула широку рекламну кампанію і навіть у свій час заявляла, що ці мініатюрні пристрої, названі Personal Digital Assistant (PDA) – «персональний цифровий помічник» – найважливіший стратегічний напрям у виробників комп’ютерів. Проте, не дивлячись на всі зусилля, Newton не повторив долю легендарних Macintosh – всього було продано 80 000 примірників, після чого проект тихо помер.

Невдача Apple не бентежила решту виробників мініатюрних комп’ютерів – фірми Psion, Hewlett-Packard та ін., які під загальною назвою «palmtop» (на долоні) випустили на ринок декілька моделей кишенькових комп’ютерів. Вони цілком успішно продаються і вдало доповнюють звичайні настільні (desktop) персональні комп’ютери. Більш того, щоб користувач міг працювати у звичному середовищі, фірма Microsoft розробила полегшену версію операційної системи Windows з назвою Windows CE (Compact Edition), яка спеціально призначена для кишенькових комп’ютерів.