7.4.Довгожитель Lisp – інструмент функціонального програмування

Lisp (LISt Processing – обробка списків) – ще один довгожитель, разом з Фортраном та Коболом, у родині мов програмування. Мова створена у 1960 році Джоном Маккарті (McCarthy, John) у Массачусетському технологічному інституті на теоретичному фундаменті так званого лямбда-числення, яке було запропоноване ще у 1930 році відомим американським логіком Алонзо Черчем.

Як випливає з назви, оброблюваним об’єктом у мові є список, а програма на Lisp – послідовність викликів функцій, немає нічого, окрім викликів функцій. Тому програмування на такій мові називається функціональним.

У Lisp дуже широко використовується рекурсія, у цілому це неймовірно елегантна з математичної точки зору мова, яку вдосконалювати майже неможливо, проте програма на ній має незвичайний зовнішній вигляд через застосування великої кількості дужок.

Оідразу ж після появи, Lisp став дуже популярним, перш за все як мова для розв’язку логічних завдань. Вона дуже легко реалізується на апаратному рівні, на даний час спеціалізовані Lisp-процесори широко використовуються в системах штучного інтелекту для військових потреб, наприклад, у системах самонаведення крилатих ракет. Більш того, Lisp, не дивлячись на деяку громіздкість, широко застосовується у США як обчислювальна мова, поступаючись за поширеністю тільки Фортрану. Зокрема, у відомій системі автоматизованого проектування AUTOCAD використовується діалект Lisp під назвою AutoLisp.