5. Три комерційні гіганти

У квітні 1957 р. в обчислювальному центрі атомної лабораторії “Вестінгауз-беттіс” (Пітсбург), що була оснащена новенькими машинами IBM-704, листоноша доставила загадкову посилку. Програміст Херб Брайт та двоє його колег відкрили скриню і виявили там стопку приблизно з 2 тис. перфокарт, але без будь-яких інструкцій.

Розглядаючи карти, Брайт пригадав, що у фірмі IBM вже впродовж декількох місяців йде відлагодженняка мови високого рівня, яка призначена для використання на IBM-704. Ця мова, названа Фортраном, була автоматичною кодуючою системою, що бере на себе найважчу частину роботи програміста. У передчутті, що це довгоочікуваний компілятор, Брайт та його друзі вирішили завантажити загадкові карти у комп’ютер.

Після завантаження компілятора зі стрічки магнітної пам’яті завертілись та зупинилися. Брайт вклав у зчитуючий пристрій тестову програму, яка була написана на Фортрані, і натиснув кнопку пуску. Затріщав принтер. Новий компілятор видав повідомлення: на карті № 25 виявлена помилка – в операторі пропущена кома. Програмісти, звиклі до повідомлень у вигляді числових кодів, що важко розуміються, були вражені ясністю цієї інформації. Після виправлення неправильного оператора комп’ютер видав стопку перфокарт програми. Після завантаження програми комп’ютер видав на друк 28 сторінок правильних розрахункових даних.

Так Брайт та його колеги опинилися у числі перших користувачів Фортрану – першої широко поширеної мови програмування високого рівня.