8.2. Напрями розвитку обчислювальної техніки

За шістдесят з лишком років історії обчислювальна техніка зробила гігантський стрибок у своєму розвитку, жодна інша галузь промисловості не розвивалася такими бурхливими темпами. За образним виразом одного з журналістів «якби літаки прогресували з такою ж швидкістю, як ЕОМ, то ми могли б зараз облетіти земну кулю за декілька хвилин, витративши півсклянки пального, а коштував би такий літак всього декілька доларів».

Як приклад можна навести дані про відносну продуктивність основних ліній процесорів, які були випущені фірмою Intel. За зовсім короткий час (27 років, починаючи з 1983) обчислювальна потужність мікропроцесорів збільшилася у 10 тисяч разів!

Приблизно такі ж темпи зростання характеристик інших основних вузлів комп’ютера (оперативної пам’яті, дискових запам’ятовуючих пристроїв). Порівняємо: у першої IBM РС (1981 р.) ємкість ОЗУ складала 64 Кбайт, у сучасного персонального комп’ютера вона дорівнює 2-4 Гбайт та вище, перші покоління “вінчестерських” дисків мали ємкість 5 -10 Мбайт, а сучасні – 400-600 Гбайт. Таким чином, навіть без принципової зміни фізичних принципів функціонування ЕОМ, а тільки за рахунок конструктивних та технологічних удосконалень, відбувається постійне покращення експлуатаційних характеристик комп’ютерів.

Як довго продовжуватиметься цей поступальний розвиток, сказати важко, оскільки довгострокові прогнози у світі високих технологій – заняття ненадійне та небезпечне.

Якщо зупинитися на найскладнішому елементі комп’ютера, що визначає технічний рівень всього виробу, – центральному процесорі – то можна відмітити, що прогрес тут йде двома паралельними шляхами: розвиток елементної бази та вдосконалення архітектури.