Комутація каналів

Комутація каналів має на увазі утворення безперервного складеного фізичного каналу з послідовно з'єднаних окремих канальних ділянок для прямої передачі даних між вузлами. Окремі канали з'єднуються між собою комутаторами, які можуть встановлювати зв'язок між будь-якими кінцевими вузлами мережі. У мережі з комутацією каналів перед передачею даних завжди необхідно виконати процедуру встановлення з'єднання, у процесі якої й створюється складений канал.

Наприклад, якщо мережа, зображена на рис.4.1, працює за технологією комутації каналів, то вузол 1, щоб передати дані вузлу 7, насамперед повинен передати спеціальний запит на встановлення з'єднання комутатору А, вказавши адресу призначення 7. Комутатор А повинен вибрати маршрут утворення складеного каналу, а потім передати запит наступному комутатору, у цьому випадку Е. Потім комутатор Е передає запит комутатору F, а той, у свою чергу, передає з вузлу 7. Якщо вузол 7 приймає запит на встановлення з'єднання, він направляє по вже встановленому каналу відповідь вихідному вузлу, після чого складений канал вважається скомутованим і вузли 1 і 7 можуть обмінюватися по ньому даними, наприклад, вести телефонну розмову.

Комутатори, а також з'єднуючі їхні канали повинні забезпечувати одночасну передачу даних декількох абонентських каналів. Для цього вони повинні бути високошвидкісними й підтримувати яку-небудь техніку мультиплексування абонентських каналів.

В наш час для мультиплексування абонентських каналів використовують три техніки:

• техніка частотного мультиплексування (Frequency Dіvіsіon Multіplexіng, FDM);

• техніка мультиплексування з поділом часу (Tіme Dіvіsіon Multіplexіng, TDM);

• техніка мультиплексування по довжині хвилі (Wawe Division Multіplexіng, WDM).