logo
Лекції_networks

Мережні служби

Для кінцевого користувача мережа — це не комп'ютери, кабелі й концентратори й навіть не інформаційні потоки, для нього мережа — це, насамперед, той набір мережних служб, за допомогою яких він одержує можливість переглянути список наявних у мережі комп'ютерів, прочитати віддалений файл, роздрукувати документ на "чужому" принтері або послати поштове повідомлення. Саме сукупність надаваних можливостей — наскільки широкий їхній вибір, наскільки вони зручні, надійні й безпечні — визначає для користувача вигляд тієї або іншої мережі.

Крім обміну даними, мережні служби повинні вирішувати й інші, більше специфічні завдання, наприклад, завдання, породжувані розподіленою обробкою даних. До таких завдань відноситься забезпечення несуперечності декількох копій даних, розміщених на різних машинах (служба реплікації), або організація виконання одного завдання паралельно на декількох машинах мережі (служба виклику віддалених процедур). Серед мережних служб можна виділити адміністративні, тобто такі, які в основному орієнтовані не на простого користувача, а на адміністратора й служать для організації правильної роботи мережі в цілому. Служба адміністрування облікових записів про користувачів, що дозволяє адміністраторові вести загальну базу даних про користувачів мережі, система моніторингу мережі, що дозволяє захоплювати й аналізувати мережний трафик, служба безпеки, у функції якої може входити серед іншого виконання процедури логічного входу з наступною перевіркою пароля, — все це приклади адміністративних служб.

Реалізація мережних служб здійснюється програмними засобами. Основні служби — файлова служба й служба друку — звичайно надаються мережною опера­цій­ною системою, а допоміжні, наприклад служба баз даних, факсу або передачі голосу, — системними мережними додатками або утилітами, що працюють у тісному контакті з мережною ОС. Загалом кажучи, розподіл служб між ОС і утилітами досить умовний й змінюється в конкретних реалізаціях ОС.

При розробці мережних служб доводиться вирішувати проблеми, які властиві будь-яким розподіленим додаткам: визначення протоколу взаємодії між клієнтською й серверною частинами, розподіл функцій між ними, вибір схеми адресації додатків та ін.

Одним з головних показників якості мережної служби є її зручність. Для одного ресурсу може бути розроблено кілька служб, що по-різному вирішують одне й те ж саме завдання. Відмінності можуть полягати в продуктивності або в рівні зручності надаваних послуг. Наприклад, файлова служба може бути заснована на використанні команди передачі файлу з одного комп'ютера в іншій по імені файлу, а це жадає від користувача знання імені потрібного файлу. Та ж файлова служба може бути реалізована й так, що користувач монтує віддалену файлову систему до локального каталогу, а далі звертається до віддалених файлів як до своїх власних, що набагато зручніше. Якість мережної служби залежить і від якості користувальницького інтерфейсу — інтуїтивної зрозумілості, наочності, раціональності.

При визначенні ступеню зручності поділюваного ресурсу часто вживають термін "прозорість".

Прозорий доступ — це такий доступ, при якому користувач не відчуває, де розташований потрібний йому ресурс — на його комп'ютері чи на віддаленому.

Для забезпечення прозорості важливий спосіб адресації (іменування) поділюва­них мережних ресурсів. Імена поділюваних мережних ресурсів не повинні залежати від їхнього фізичного розташування на тому або іншому комп'ютері. В ідеалі користувач не повинен нічого міняти у своїй роботі, якщо адміністратор мережі перемістив той або інший каталог з одного комп'ютера на іншій. Сам адміністратор і мережна операційна система мають інформацію про розташування файлових систем, але від користувача вона схована.