Структуризація мереж

У мережах з невеликою (10-30) кількістю комп'ютерів найчастіше викорис­товується одна з типових топологий — загальна шина, кільце, зірка або повнозв’язна мережа. Всі перераховані топології мають властивість однорідності, тобто всі комп'ютери в такій мережі мають однакові права відносно доступу до інших комп'ютерів (за винятком центрального комп'ютера при з'єднанні зірка). Така однорідність структури робить простою процедуру нарощування числа комп'ютерів, полегшує обслуговування й експлуатацію мережі.

Однак при побудові більших мереж однорідна структура зв'язків перетворюється з переваги в недолік. У таких мережах використання типових структур породжує різні обмеження, найважливішими з яких є:

• обмеження на довжину зв'язків між вузлами;

• обмеження на кількість вузлів у мережі;

• обмеження на інтенсивність трафіку, породжуваного вузлами мережі.

Наприклад, технологія Ethernet на тонкому коаксіальному кабелі дозволяє використати кабель довжиною не більше 185 метрів, до якого можна підключити не більше 30 комп'ютерів. Однак, якщо комп'ютери інтенсивно обмінюються інформацією між собою, іноді доводиться знижувати число підключених до кабелю комп'ютерів до 20, а то й до 10, щоб кожному комп'ютеру діставалася прийнятна частка загальної пропускної здатності мережі.

Для зняття цих обмежень застосовують спеціальні методи структуризації мережі та спеціальне структуроутворююче устаткування — повторювачі, концентратори, мости, комутатори, маршрутизатори. Устаткування такого роду також називають комунікаційним, маючи на увазі, що за допомогою нього окремі сегменти мережі взаємодіють між собою.