Аналогові виділені лінії

Виділені аналогові канали надаються користувачеві з 4-провідним або 2-провідним закінченням.

Виділені лінії можуть бути розділені на дві групи за наявностю проміжної апаратури комутації й посилення.

Першу групу становлять так звані навантажені лінії, що проходять через устаткування частотного ущільнення (FDM-комутатори й мультиплексори), розташовані, наприклад, на АТС. Телефонні компанії звичайно надають в оренду два типи виділених каналів: канал тональної частоти зі смугою пропускання 3,1 кГц і широкополосний канал зі смугою 48 кГц, що являє собою базову групу з 12 каналів тональної частоти.

Друга група виділених ліній — це ненавантажені фізичні провідні лінії. Вони можуть кросуватися, але при цьому не проходять через апаратуру частотного ущільнення. Часто такі лінії використовуються для зв'язку між близько розташованими будинками. При невеликій довжині ненавантаженої виділеної лінії вона має досить широку смугу пропускання, іноді до 1 МГц, що дозволяє передавати імпульсні немодульовані сигнали. У зв'язку із цим до найближчої АТС дані від віддаленого комп'ютера або мережі можна передавати набагато швидше, ніж по каналах тональної частоти, які починаються в даній АТС.

Типова структура з'єднання двох комп'ютерів або локальних мереж через маршрутизатор за допомогою виділеної аналогової лінії наведена на рис.12.1. У випадку 2-провідного закінчення (див. рис.12.1, а) для забезпечення дуплексного режиму модем використовує трансформаторну розв'язку. Телефонна мережа завдяки своїй схемі розв'язки забезпечує роз'єднання потоків даних, що циркулюють у різних напрямках. При наявності 4-провідного закінчення (див. рис.12.1, б) схема модему спрощується.

Рис. 12.1. З'єднання локальних мереж або комп'ютерів по виділеному каналу