5. Кримінальна відповідальність за скоєння службових злочинів

Кримінальна відповідальність за зловживання службовим становищем наступає лише у тому випадку, коли особа з корисливих міркувань або з іншої особистої зацікавленості використовує своє службове становище всупереч інтересам служби, чим завдає істотної шкоди державним чи колективним інтересам.

Суспільна сутність зловживання владою або службовим становищем полягає в тому, що посадова особа діє всупереч інтересам служби, тобто вчиняє дії, які суперечать державним інтересам чи інтересам фізичних або юридичних осіб. Крім того такі дії суперечать завданням і призначенню підприємства, організації чи установи, де працюють посадові особи. Вони, як показало дослідження, полягають у використанні державного або колективного майна з корисливих мотивів, а також праці робітників чи службовців відповідних господарюючих суб'єктів, незаконній витраті їх фінансових чи матеріальних ресурсів. При цьому обов'язковою ознакою службових злочинів є заподіяння особою, що займає відповідне службове становище, істотної шкоди державним, колективним чи особистим інтересам окремих громадян.

Судово-слідча практика вважає, що заподіяння матеріальної шкоди є тяжкими наслідками у тих випадках, коли розмір заподіяної шкоди в двадцять п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум заробітної плати. В той же час варто відмітити, що для загальної оцінки віднесення такого винуватця до категорії економічного злочинця недостатньо, оскільки збитки, що наносяться ним у таких розмірах, незначні. В той же час до економічних злочинів можна віднести доведення службовими особами підприємств до банкрутства, аварій чи катастроф на об'єктах життєзабезпечення і транспорту, масові отруєння людей, поширення епідемій чи епізоотій і тому подібне.

Таким чином можна зробити висновок, що до економічної злочинності можуть відноситися факти зловживання владою або службовим становищем за обтяжуючих обставин, за умови, якщо вони настали безпосередньо в результаті дій посадової особи, тобто коли між діями посадової особи і тяжкими наслідками, що настали, є причинний зв'язок.

Крім положень ст. 364 Кримінального кодексу України, у якій містяться загальні норми відповідальності службової особи за зловживання своїм становищем або владою, в чинному кодексі міститься ряд спеціальних норм про відповідальність за зловживання службовими повноваженнями. До них належать ст. ст. 191, 209, 210, 211, 212, 218, 220,222,223, 366, 367-370 Кримінального кодексу України.

До зловживання службовим становищем необхідно також віднести діяння, які вчиняються з корисливих мотивів, що задовольняються за рахунок незаконного отримання платежів при їх розподілі між окремими особами за фактично виконані роботи з привласненням посадовою особою нарахованих сум, а також у випадку безоплатного незаконного отримання чи виплату державних або колективних коштів.

Безумовно, зловживання службовим становищем відноситься до економічних злочинів, оскільки у багатьох випадках утворює сукупність злочинів з іншими діями, що посягають на власність, систему господарювання та інші суспільні відносини. Так, систематичний збут краденого майна службовою особою з використанням своїх службових повноважень кваліфікуватиметься за ознаками ст. 364 Кримінального кодексу України.

До злочинів такого характеру можна віднести їх кваліфікацію за ст. ст. 364,366,367-370 Кримінального кодексу України.

За своєю соціальною сутністю перевищенням влади або службових повноважень, передбачених ст. 365 Кримінального кодексу України, є самоуправство посадової особи, що є об'єктом дослідження з врахуванням у таких діяннях економічної злочинності. До перевищення влади або службових повноважень необхідно віднести такі дії осіб, які очевидно виходять за межі наданих їй прав і повноважень, не зумовлюються необхідністю конкретної ситуації і заподіяли істотну матеріальну шкоду державним чи громадським інтересам. Однією з головних ознак складу злочину, передбаченого ст. 365 Кримінального кодексу України, є обсяг, зміст і межі наданих посадовій особі прав і повноважень.