2. Глобалізаця світових процесів

За умов глобалізації інформаційних процесів, формування світового інформаційного простору, швидкого зростання світового ринку інформації, розвитку інформаційних технологій, засобів обробки інформації та інформаційних послуг, створюються передумови для серйозного впливу цих процесів не тільки на суспільне життя і державне будівництво, а й на національні правові системи. Зростає усвідомлення суспільства щодо важливості проблем регулювання суспільних інформаційних відносин, пов’язаних із формуванням національного інформаційного простору, забезпечення інформаційної безпеки, підвищення значення міжнародно-правових механізмів захисту національних інтересів та, поряд із правовими механізмами, зростання ролі економічних важелів регулювання суспільних інформаційних відносин.

Технологічною базою економічного розвитку компанії у сучасних умовах є інформаційна інфраструктура. Диктатура наукомістких технологій стала і практичною, і економічною реальністю наших днів. Інакше кажучи, інформаційні ресурси й пов'язані з їхньою переробкою технології перетворилися в основну рушійну силу економічного росту.

Інформаційні ресурси містять у собі наукові знання, високі технології, програмні продукти, бази даних, й т.д. Інформаційні ресурси комерційних фірм з'являються у вигляді окремих документів й окремих масивів документів, а також масивів документів в інформаційних системах (бібліотеки, архіви, фонди, банки даних й ін.).

Сучасний діловий світ, представлений головним чином фінансово-інформаційними корпораціями, страждає від інформаційного грабежу. За даними світової статистики, втрата тільки 20% інформації веде до руйнування 65% фірм і компаній. Інформаційна безпека є тому одним з найважливіших показників надійності організації.

Ефективне використання інформаційних ресурсів багато в чому визначає можливість фірми максимально повно реалізувати свій інтелектуальний і промисловий потенціал, зайняти лідерські позиції на ринку.

Формування ефективного механізму керування інформаційними ресурсами повинне забезпечувати, з одного боку, доступність до них, а з іншого боку - надійність забезпечення інформаційної безпеки.

Виходячи з даних міркувань основну увагу в даній роботі акцентуємо саме на інформаційній безпеці бізнесу.  

Центральною ланкою системи інформаційної безпеки бізнесу є її підсистема захисту інформації, яка охоплює комплекс організаційних, технічних і технологічних засобів, методів і способів, які перешкоджають несанкціонованому (незаконному) доступу до інформації. Власник інформації особисто визначає не тільки склад цінної інформації, яка підлягає захисту, але й відповідні способи та засоби захисту. Одночасно ним розробляються засоби матеріального і морального стимулювання співробітників, які дотримуються порядку захисту конфіденційної інформації, і форми відповідальності персоналу за розголошення таємниці фірми.

Дана підсистема захисту інформації повинна бути багаторівневою з ієрархічним доступом до інформації, гранично конкретизованою і прив'язаною до специфіки фірми по структурі методів та засобів захисту, що використовуються, відкритою для регулярного оновлення, надійної як в звичайних, так і в екстремальних ситуаціях. Проте вона не повинна створювати співробітникам фірми серйозні незручності в роботі.

Комплексність системи захисту досягається її формуванням з різних елементів - правових, організаційних, технічних та програмно-математичних. Співвідношення елементів та їх зміст забезпечують індивідуальність системи захисту інформації компанії і гарантують її неповторність та трудність подолання. Конкретну систему захисту можна уявити у вигляді цегляної стіни, як складається з безлічі різноманітних елементів (цегл).

Співвідношення елементів системи, їх склад та взаємозв'язок відображають, визначають не тільки її індивідуальність, але й конкретний заданий рівень захисту з врахуванням цінності інформації. Елемент правового захисту інформації передбачає: наявність в установчих та організаційних документах фірми, контрактах, що укладаються із співробітниками, і в посадових інструкціях положень та зобов'язань по захисту відомостей, що складають конфіденційні дані компанії та її партнерів, формулювання і доведення до відома всіх співробітників компанії механізму правової відповідальності за розголошення конфіденційних відомостей. В правовий елемент системи захисту може також включатись страхування цінної інформації від різних ризиків.

Центральною проблемою при розробці методів організаційного захисту інформації є формування дозвільної (обмежувальної) систем і доступу персоналу до конфіденційних відомостей, документів і баз даних. Важливо чітко і однозначно встановити: хто, кого, до яких, відомостей, коли, на який період і як допускає.

Дозвільна система доступу вирішує наступні завдання: забезпечення співробітників всіма необхідними для роботи документами і інформацією; обмеження кола осіб, які допускаються до конфіденційних документів; виключення несанкціонованого ознайомлення з документом.

Ієрархічна послідовність доступу реалізується по принципу "чим вища цінність конфіденційних відомостей, тим менша чисельність співробітників можуть їх знати". У відповідності з цією послідовністю визначається необхідний ступінь посилення захисних мір, структура рубежів (ешелонів) захисту інформації. Доступ співробітника до конфіденційних відомостей, який здійснюється у відповідності з дозвільною системою, називається санкціонованим. Дозвіл (санкція) на доступ до цих відомостей завжди є строго персоніфікованим і видається керівником в письмовому вигляді: наказом, що затверджує схему посадового чи іменного доступу до інформації, резолюцією на документі.

Методи і засоби захисту інформації в рамках системи захисту повинні регулярно змінюватись з метою попередження їх розкриття зловмисником. Конкретна система захисту інформації фірмі завжди є строго конфіденційною. Спеціалісти, які розробляли систему, ніколи не повинні бути її користувачами.

Кожен співробітник незалежно від свого службового становища або ступеня близькості з керівником фірми повинен володіти тільки тією інформацією, що йому необхідна для роботи.

Проте, зазначені напрямки формування ефективної системи захисту інформаційної безпеки компанії будуть недієздатними якщо до уваги не буде братись людський фактор. Працівник компанії є одночасно основною силою забезпечення дієвості такої системи і, одночасно, її основним руйнівником.

Для людини вміння зберігати секрети – одна з найцінніших якостей. Для компанії у тій же мірі критична властивість зберігати корпоративні секрети. А в масштабах суспільства збереженість інформації рівноцінна глобальній безпеці. Інформація має необмежену цінність – саме через це кожен етап її використання потребує скрупульозного захисту. Загрози інформаційним системам подібні айсбергу. Його вершина – зовнішні загрози: віруси, хакерські атаки і спам, тощо, захист від яких здійснюється практично на кожному підприємстві. Проте, під водою залишається не видима частина – внутрішні загрози: саботаж, викрадення конфіденційних даних, недбале ставлення до своїх обов’язків. Біля 80% втрат, пов’язаних з порушенням інформаційної безпеки, викликаної витоком конфіденційної інформації, допущені у середині компанії.