1. Розвиток, значення та сутність комерційної таємниці

Комерційну таємницю вважають одним із найдавніших способів охорони результатів інтелектуальної діяльності. Вона існує з давніх часів, ще до появи відповідних правових норм, коли майстри ретельно зберігали свої професійні секрети, передаючи їх з покоління у покоління. У Стародавньому Римі була вже запроваджена правова охорона комерційної інформації, за порушення якої передбачалася система штрафів, зокрема подвійний штраф за примушення рабів розкривати секрети професійної діяльності їх власників.

Сучасне розуміння комерційної таємниці сформувалося в період промислової революції в Англії. Перше судове рішення щодо захисту комерційної таємниці в США було винесене і документально оформлене у 1837 р.

В Росії у період правління царя Олександра II для захисту підприємців від недобросовісної конкуренції були вперше впроваджені правові норми щодо захисту "промислової таємниці". У 1917 р. радянська влада прийняла Декрет "Про робітничий контроль", який унеможливлював існування комерційної таємниці. Був прийнятий політичний курс на обов'язкове безоплатне розповсюдження досягнень, обмін досвідом кожного підприємства. Тільки у 90-х роках минулого століття у Законі СРСР "Про підприємства в СРСР" (№ 1529-1 від04.06.1990) знову було законодавчо визначено термін "комерційна таємниця підприємства", а також склад, обсяг відомостей, що становлять цю таємницю, порядок їх захисту тощо.

В Україні регулювання комерційної таємниці здійснюється з 1991 р. положеннями Закону УРСР "Про підприємства в Українській СРСР", з 1992 р. – Закону України "Про підприємства в Україні", які були аналогічні вищеназваному Закону СРСР. З 1 січня 2004 р. набув чинності Господарський кодекс України, де комерційній таємниці присвячене надзвичайно важливе місце.

Нині в умовах глобалізації економіки захист комерційної таємниці має надзвичайно велике значення. Так, за даними Комісії Конгресу США з міжнародної торгівлі, щорічні втрати американських компаній через недобросовісну конкуренцію іноземних компаній, у тому числі через промислове шпигунство сягають понад 70 млрд дол. США.

Тому виробники вживають всілякі заходи для захисту своїх комерційних таємниць. Наприклад, всесвітньо відома компанія "Coca-Cola", яка успішно працювала в Індії протягом 25 років, маючи більше 550 млн потенційних споживачів, у 1997 р. з великими втратами припинила свій бізнес у цій країні для того, щоб зберегти таємницю рецептів приготування напоїв, яка зберігається вже більше ста років. Підставою для такого непростого рішення стало прийняття Індією закону, який зобов'язував іноземні компанії передати їх власні технологи індійським підприємствам. Зокрема, від компанії "Coca-Cola" вимагалося передати 60% акцій індійській дочірній компанії і розкрити свою технологію. Інакше їй пропонувалося припинити свою діяльність на території Індії.

Що ж таке комерційна таємниця? Однозначного визначення цього терміна немає. Так, ст. 36. Господарського кодексу України "Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею" говорить, що відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.

Дещо чіткіше визначення комерційної таємниці подано в Цивільному кодексі України. У ст. 505 "Поняття комерційної таємниці" гл. 46 "Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю" цього Кодексу сказано, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Отже, комерційна таємниця – це відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, які є об'єктом інтелектуальної власності, мають комерційну цінність, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання.

Керівники і спеціалісти підприємств до відомостей, що становлять комерційну таємницю, найчастіше відносять:

– обсяги інвестування, кредитування, фінансування підприємства та джерела їх надходження;

– поточні обсяги виробництва (місяць, квартал, рік);

– фінансові результати діяльності підприємства (прибуток, рентабельність за місяць, квартал, рік);

– розподіл прибутку;

– назви та координати фірм-контрагентів;

– виконання договорів та умови співпраці з партнерами (сума укладених угод, розцінки, строки тощо);

– зацікавленість підприємства у придбанні товарів чи послуг;

– матеріальне стимулювання працівників (у тому числі заробітна плата, премії);

– характеристика та репутація працівників підприємства;

– канали, регіони, умови поставок і збуту продукції;

– напрями і результати проведення маркетингових досліджень;

– маркетингова тактика і стратегія підприємства.