2.6.4.2. Розширений двійково-кодований десятковий код обміну ebcdic

Перед розробкою комп'ютерної системи IBM System/360, фірма IBM використала 6-розрядну версію двійково-кодованого десяткового числа для представлення символів і знаків. Цей код мав суттєві обмеження, пов'язані з малою розрядністю двійково-кодо­ваного десяткового числа. Проектувальникам System/360 була потрібна більша інформа­ційна здатність коду так само як і узагальнений метод запам'ятовування і чисел, і симво­лів. Для того, щоб підтримувати сумісність з попередніми комп'ютерами і периферійним устаткуванням, інженери IBM вирішили, що буде краще просто розширити код BCD від 6 бітів до 8 бітів. Відповідно, цей новий код було названо розширеним двійково-кодова­ним десятковим кодом обміну (EBCDIC). Фірма IBM і тепер продовжує використовува­ти код EBCDIC в мейнфреймах і обчислювальних системах середнього розміру. В табл. 2.10 код EBCDIC показано в зонально-цифровій формі.

75

Знаки представлені шляхом додавання бітів до зонних бітів. Наприклад, знаку а відповідає код 1000 0001, а цифрі 3 - код 1111 0011. Зауважимо, що єдина різниця між верхніми і нижніми символами полягає в позиції розряду 2, що дозволяє зробити пере­творення від верхніх до нижніх символів (або навпаки) шляхом переключення одно­го двійкового розряду. Зональні біти також роблять легшою для програміста перевірку правильності вхідних даних. Розшифрування абревіатур з табл. 2. 10 наведено в табл. 2.11.