logo
AOM / Мельник А

9.6.1. Організація роботи постійного запам'ятовуючого пристрою

Постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП), як і оперативний, є складовою частиною основної пам'яті, та часто використовується при побудові інших вузлів комп'ютера, на­приклад, табличних операційних пристроїв, мікропрограмних пристроїв керування і т. д. Слово"постійний" вказує на те, що в цьому пристрої один раз записана інформація не міняється взагалі, або це здійснюється при переведенні його в спеціальний режим робо­ти. При цьому в ньому інформація зберігається і при відсутності напруги живлення.

335

Як видно з рис. 9.30, де показано інтерфейс ПЗП, в ньому відсутній сигнал запису-зчитування даних, як це є в ОЗП, і дане зчитується з ПЗП в регістр даних РгД при по­данні з регістра адреси РгА на вхід ПЗП адреси відповідної комірки пам'яті.

Для підвищення швидкодії і збільшення об'єму ПЗП використовуються тіж підходи, що і для ОЗП. Мікросхеми ПЗП, як і мікросхеми ОЗП, побудовані за принципом ма­тричної структури накопичувача, де у вузлах розміщені запам'ятовуючі елементи, під­ключені до адресних та інформаційних ліній В якості запам'ятовуючих елементів тут можуть бути використані провідники, діоди або транзистори, які можуть бути замкнуті (відповідає значенню 1), або розімкнуті (відповідає значенню 0).

Основним режимом роботи ПЗП є зчитування інформації, яке мало відрізняється від аналогічної операції в ОЗП як за організацією, так і за тривалістю. Саме ця обставина підкреслює англомовну назву ПЗП - ROM (Read-Only Memory - пам ять тільки для зчи­тування). В той же час запис в ПЗП у порівнянні зі зчитуванням зазвичай є складнішим і потребує великих витрат часу і енергії. Занесення інформації в ПЗП називають програ­муванням або "прошивкою". Сучасні ПЗП реалізуються у вигляді напівпровідникових мікросхем, які за можливостями і способами програмування розділяють на: