1 1.2. Розпізнавання пристроїв введення-виведення

Оскільки в комп'ютері може бути багато пристроїв введення-виведення, при звер­ненні до них їх потрібно розпізнати. Спосіб розпізнавання залежить від способу їх під­ключення до процесора.

402

На рис. 11.2 для пристроїв введення-виведення виділена окрема шина введення-ви-ведення, яка з'єднує їх з процесором.

В цьому випадку процесор звертається до пристрою введення-виведення за його но­мером і незалежно від пам'яті. Наприклад, він може вказувати тип операції введення-виведення та номер пристрою введення-виведення.

На рис. 11.1 наведено варіант взаємодії внутрішніх та зовнішніх пристроїв комп'юте­ра з використанням двох окремих шин - шини пам'яті та шини введення-виведення. Можливе використання об'єднаної шини пам'яті та введення-виведення. Якщо вико­ристовується спільна шина для основної пам'яті та пристроїв введення-виведення, то може бути використана спеціальна лінія активації, по якій вибирається для взаємодії з процесором або пам'ять, або пристрій введення-виведення (рис. 11.3).

Коли на лінії активації "0" - проводиться обмін процесора з основною пам'яттю, коли "1" - з пристроями введення-виведення.

В цьому випадку об'єднана шина розподіляється в часі між пам'яттю та пристроями введення-виведення. Хоча при такому підході продуктивність комп'ютера дещо нижча, ніж при використанні двох окремих шин, він часто застосовується завдяки таким пере­вагам як простота організації взаємодії пристроїв та нарощування 'їх кількості. Прикла­дом об'єднаних шин є шини VME bus, Multibus II, Nubus.

Інший спосіб організації взаємодії процесора з пам'яттю та пристроями введення-виведення - це включення номерів пристроїв введення-виведення в адресний простір пам'яті. Це так зване скрите пам'яттю введення-виведення. Тут не потрібна лінія акти-

403

вації. Зв'язок процесора з пристроями введення-вивєдення здійснюється так само, як з комірками пам'яті. Цей спосіб використовується частіше за інші.

Для взаємодії з процесором пристрої введення-вивєдення мають спеціальні вузли (рис. 11.4), які називають інтерфейсами або інтерфейсними схемами.

Кожен пристрій введення та виведення має інтерфейсну схему (рис. 11.1), яка вико­нує наступні функції:

• декодує адресу пристрою (номер пристрою), який поступає з процесора;

• декодує команди (визначає потрібну дію);

• забезпечує взаємодію з контролером пристрою введення-вивєдення;

• синхронізує потік даних і контролює швидкість передачі даних між пристроєм введення-вивєдення і процесором або пам'яттю.