logo
AOM / Мельник А

9.7.4. Магнітні стрічки

Пам'ять на базі магнітних стрічок використовується в основному для архівації ін­формації. Носієм служить тонка стрічка полістиролу завширшки 0,38-2,54 см і завтовш­ки близько 0,025 мм, покрита магнітним шаром. Стрічка намотується на бобіни різного діаметру. Дані записуються послідовно, байт за байтом, від початку стрічки до її кінця. Час доступу до інформації на магнітній стрічці є значно більшим, чим у раніше розгля­нутих видів зовнішньої пам'яті.

Зазвичай уздовж стрічки розташовується 9 доріжок, що дозволяє записувати упопе­рек стрічки байт даних і біт парності. Інформація на стрічці групується в блоки - запи­си. Кожен запис відділяється від сусідньої міжблоковим проміжком, що дає можливість позиціювання головки зчитування/запису на початок будь-якого блоку. Ідентифікація запису проводиться по полю заголовка, що міститься в кожному записі. Для вказівки початку і кінця стрічки використовуються фізичні маркери у вигляді металізованих смужок, що наклеюються на магнітну стрічку, або прозорих ділянок на самій стрічці. Відомі також варіанти маркування початку і кінця стрічки шляхом запису на неї спеці­альних кодів - індикаторів.

В комп'ютерах зазвичай застосовуються котушкові пристрої з вакуумними система­ми стабілізації швидкості переміщення стрічки. У них швидкість переміщення стрічки складає близько 300 см/с, щільність запису - 4 КБ/см, а швидкість передачі інформації - 320 КБ/с. Типова котушка містить 730 м магнітної стрічки.

У пам'яті на базі картриджів використовуються касети з двома котушками, анало­гічні стандартним аудіокасетам. Типова ширина стрічки - 8 мм. Найбільш поширеною формою таких пристроїв є DAT (Digital Audio Tape). Дані на стрічку заносяться по діа­гоналі, як це прийнято у відеокасетах. За розміром такий картридж приблизно удвічі менший, ніж звичайна компакт-диск-касета, і має товщину 3,81 мм. Кожен картридж дозволяє зберігати декілька ГБ даних. Час доступу до даних невеликий (середнє між ча­сами доступу до дискет і до жорстких дисків). Швидкість передачі інформації вища, ніж у дискет, але нижча, ніж у жорстких дисків.

Другим видом пам'яті на базі картриджів є пристрій стандарту DDS(DigitalDataStorage).Цей стандарт був розроблений в 1989 році для задоволення вимог до резерв­ного копіювання інформації з жорстких дисків у могутніх серверах і розрахованих на багато користувачів системах. По суті, це варіант DAT, що забезпечує зберігання 2 ГБ даних при довжині стрічки 90 м. У пізнішому варіанті стандарту DDS-DC (Digital Data Storage — Data Compression) за рахунок застосування методів стиснення інформації єм­ність стрічки збільшена до 8 ГБ. Нарешті, третій тип запам'ятовуючого пристрою на базі картриджів також призначений для резервного копіювання вмісту жорстких дисків, але при менших об'ємах такої інформації. Цей тип відповідає стандарту QIC (Quarter Inch

352

Cartridge tape) і відоміший під назвою стример. Відомі стримери, що забезпечують збе­рігання від 15 до 525 МБ інформації. Залежно від інформаційної місткості і фірми-ви-готовлювача змінюються і характеристики таких картриджів. Так, число доріжок може варіюватися в діапазоні від 4 до 28, довжина стрічки - від 36 до 300 м і т.д.