24. Об’єднана (загальна) модель ринкової економіки.

Об’єднуючи рівняння та умови, що описують ринок робочої сили, грошей і товарів, отримаємо класичну модель у повному обсязі:

Ринок робочої сили:

, (12.4) (12.5)

Ринок грошей: M^S = M^S, M^D = kpY, (12.6) M^S = M^D = kp⁰Y. (12.7)

Ринок товарів:Y = Y (L⁰), E = C(r) + I (r), (12.8) Y(L⁰) = C(r⁰) + I (r⁰) = Y⁰. (12.9)

Кожен ринок задається кривими попиту і пропозиції та точкою рівноваги. Зазначимо, що коли один із ринків виходить зі стану рівноваги, то й решта ринків також вийдуть із цього стану, і прямуватимуть до якогось нового стану динамічної рівноваги.

25. Моделі аналізу макроекономічної політики.

Методологія аналізу макроекономічної політики може бути систематизована як розділ макроекономічної теорії, предметом цього розділу є дослідження питань формування і застосування відповідного типу макроекономічної політики з певної множини альтернативних варіантів².

У загальному випадку m-мірний вектор V вважається вектором допустимих макроекономічних політик (тут може використовуватись і термін «інструментальні змінні» чи «засоби»), а n-мірний вектор X — вектор станів макроекономіки. Макроекономічна рів­новага здебільшого описується векторно-матричним рівнянням: (14.1)

де F(X, V) — матриця розмірності nm, що характеризує структуру макроекономіки та її взаємодію із зовнішнім середовищем, чи «надсистемою». Вектор рівноважного стану макроекономіки є функцією параметрів системи: (14.2)

після підстановки якої в (14.1) останнє згідно з теоремою про неявну функцію задовольняється тотожно.

Для малого околу точки рівноваги зміни макроекономічної політики (вектор V) і зміни стану системи (вектор X^*) задовольняють рівняння: (14.3)

звідси маємо, що ефекти макроекономічних політик визначаються матричним рівнянням: (14.4) де I — одинична матриця, а

є матрицею Якобі макроекономічної системи (14.3), що обчислена в точці рівноваги.

Добуток двох матриць, які записані в правій частині (14.4) (матриці на вектор), характеризує реакції макроекономіки на зміну параметрів системи, котрі інтерпретуються як реалізація (допустимої множини) макроекономічних політик.

Незалежні прирости (вектори V і X) вздовж гіперповерхні макроекономічних рівноваг завжди підпорядковуються умові: (14.5)

котра, власне, і визначає переміщення з однієї точки рівноваги в іншу. Водночас вплив макроекономічних політик на стан системи, зокрема на її структуру, означає, що їх ефект може виявитися нейтральним, тобто «політичний імпульс» може бути повністю демпферованим (згладженим, згашеним) зміною стану системи.

Як правило, ефекти різних макроекономічних політик досліджують ізольовано, тобто всі параметри системи вважають фіксованими, окрім одного, а для кожної конкретної політики обчислюється мультиплікатор такого вигляду: (14.6)

де — n-мірні вектори-стовпчики ефектів i-ї макроекономічної політики.

Зазначимо, що обчислення мультиплікаторів є, по суті, дослідженням чутливості макроекономічної системи, оскільки вектори (14.6) характеризують чутливість стану точки рівноваги макроекономіки щодо змін i-го параметра системи.

СППР