3. Основні кроки процесу створення та розбудови економіко-математичної моделі.

Мистецтво побудови економіко-математичної моделі полягає в тому, щоб узгодити якомога більшу лаконічність її математичного запису із точністю модельного відтворення економічної реальності.

Модель — це об'єкт, що заміщує оригінал і відбиває найважливіші риси і властивості оригіналу для певної мети дослідження за обраної системи гіпотез.

Під економіко-математичною моделлю розуміють концентрований вираз найсуттєвіших економічних взаємозв'язків досліджуваних об'єктів (процесів) у вигляді математичних функцій, нерівностей і рівнянь, відношень формальної логіки тощо.

Моделювання є процесом побудови, вивчення та застосування моделей. Воно є невід’ємною частиною будь-якої цілеспрямованої діяльності.

Процес моделювання включає три елементи, що утворюють систему:

* суб'єкт дослідження (системний аналітик);

* об'єкт дослідження;

* модель, яка опосередковує відносини між об'єктом, який вивчається, та суб'єктом, який пізнає (системним аналітиком). Побудова моделі поєднується з такими категоріями, як абстракція, аналогія, гіпотеза.

Процес моделювання можна зобразити такою схемою: є об’єкт і є дослідник.

Перший крок передбачає наявність деяких знань про об'єкт-оригінал. Будується вербальна, тобто словесна модель, Пізнавальні можливості моделі зумовлюються тим, що модель відображає, з погляду системного аналітика, суттєві риси об'єкта-оригіналу. Очевидно, модель втрачає сенс як у випадку тотожності з оригіналом, так і в разі надмірного спрощення. Через це будь-яка модель заміщує оригінал тільки у строго обмеженому сенсі.

На другому кроці модель постає як самостійний об’єкт дослідження. Остаточним результатом цього етапу є множина знань про модель. Однією з форм такого дослідження є проведення «модельних» експериментів, за яких свідомо змінюють умови функціонування моделі і систематизують дані про її «поведінку».

На практиці реалізуються три основні ступені формалізації, тобто формування математичної моделі: змістовний опис; формалізована схема (графічна модель структури об’єкту); математична модель.

На третьому кроці здійснюється перенесення знань про модель на оригінал. Тлумачення результатів моделювання формує множину знань про об'єкт.

На четвертому кроці здійснюється практична перевірка одержаних за допомогою моделей знань та їх використання для побудови узагальнюючої теорії об’єкта й управління ним.

Моделювання — циклічний процес: знання про досліджуваний об'єкт розширюються та уточнюються, а модель поступово вдосконалюється.

Природним є ієрархічний підхід до формування моделей, що реалізує принцип «від простого — до складного. Отже, виникає ланцюжок (ієрархія) усе більш деталізованих моделей, кожна з яких узагальнює та ускладнює попередні, включаючи їх як частковий випадок.

Проникнення математики в економічну науку пов'язане з подоланням певних труднощів. Головні з них криються у природі економічних об’єктів і процесів. Більшість з яких можуть бути охарактеризовані поняттям «складна система».

Під економічною системою розуміють складну, імовірнісну, динамічну систему, яка належить до класу кібернетичних, тобто керованих систем.