5. Особливості процесу праці в інформаційному виробництві

Інформаційне виробництво є найменш енергоємним і найбiльш екологiчно чистим процесом, здiйснюваним людиною.

Особливості процесу праці в інформаційному виробництві зумовлені особливостями його елементів — предметів і знарядь праці, а також самим характером виробничої діяльності.

Перш за все, інформаційне виробництво є високоінтелектуалізованим, вимагає від працівників високої кваліфікації і, відповідно, спеціальної фахової підготовки, незалежно від категорії персоналу — як робітників (операторів), так і вищих керівників. Отже, праця є творчою і, відповідно, потребує розроблення спеціальних методів і підходів до організації праці (наприклад, спеціалізація), розроблення інструментів мотивації до праці (системи преміювання тощо).

Як наслідок виникають проблеми з нормуванням праці, визначенням її обсягів, складанням календарних (перспективних і поточних) планів виконання робіт. Нормування праці в матеріальному виробництві — досить формалізована задача і не є такою проблемою, як в інформаційному виробництві. Досить легко визначити нормативи затрат праці (норми часу та норми виробітку) на продукти, які легко піддаються кількісному вимірюванню. Інша справа — в інформаційному виробництві, коли навіть праця операторів ЕОМ, крім суто технічної роботи, потребує виконання «творчих» операцій. Що ж до праці програмістів, системних аналітиків, постановників задач тощо, то творчий характер їх праці не потребує доказу.

В інформаційному виробництві (крім виробництва ПП) «пікові навантаження» зумовлені часовими характеристиками самої інформації (наприклад, періодичність надання), особливо коли йдеться про соціально-економічні об’єкти: звіти і зведення завжди мають чіткі терміни подання. Тому виникає потреба у розробленні заходів зі «згладжування піків». Існує багато методів такого згладжування — формування портфеля замовлень із взаємно перекриваними «піками», впровадження помісячного обліку робочого часу. Тобто допускається порушення трудового законодавства щодо тривалості робочого дня (8 год) і тижня (40 год), але з додержанням місячного фонду робочого часу. При цьому «надурочні» не оплачуються, а надається «відгул».

Завдяки можливості дистанційного використання засобів виробництва є можливість організації віртуального виробничого процесу, коли працівники, знаходячись у себе вдома, можуть виконувати виробничі завдання. Такий процес, з погляду організації та управління ним, має як значні переваги, так і вади. З одного боку, відпадає проблема охорони та організації праці і, відповідно, відповідальності адміністрації за порушення чинного законодавства чи не створення відповідних умов виробничого середовища. З іншого боку, виникає велика кількість проблем, які не мають місця в матеріальному виробництві: необхідність розроблення принципово інших підходів до контролю виконаної роботи, системи управління якістю кінцевого продукту, системи мотивації до праці, оплати праці тощо.

Характерним для інформаційного виробництва є наявність шкідливих факторів виробничого середовища і необхідність упровадження заходів щодо запобігання їм. Звичайно, в будь-якому виробництві є шкідливі фактори, але в інформаційному виробництві вони досить специфічні й зумовлені передусім дією засобів праці (ЕОМ) на організм людини — вплив на психіку людини, наявність випромінювання, зокрема електромагнітного, а також творчим характером праці, коли працівник, захопившись проблемою, забуває про санітарно-гігієнічні норми праці й завдає шкоди своєму здоров’ю.

Інформаційне виробництво — є прообраз виробництва майбутнього. Воно є джерелом нових ідей у менеджменті, організації виробництва, маркетингу, взаємодії з користувачами, організації бізнесу взагалі.