Концепція проф. В.В.Бездрабко

Сучасна теорія документа, як зазначає проф. В.Г.Бездрабко виходить за межі суто інформаційного джерелознавчого, архівознавчого, ділового або іншого вивчення, дедалі частіше залучаючи до свого наукового методологічного арсеналу здобутки філософських, історичних, семіотичних, лінгвістичних, а також технічних і природничих наук [16].

Процеси, що відбуваються сьогодні довкола документознавства, дослідниця називає "постмодерністським розвитком науки". Тобто проф. В.В.Бездрабко через загальні принципи постмодерну, як напряму розвитку сучасної наукової думки, дає пояснення причинам протистояння "традиційного документознавства "альтернативному" із його претензіями на всеохоплення знань про документ".

Поява ознак постмодернізму саме в документознавчій галузі полягає на думку проф. В.В.Бездрабко, у стабільних тенденціях розвитку різних видів документознавства і виповідає конструктивному протистоянню усіляким спробам загальності, які твердо відстоює документологія" [16].

Вплив на документознавство постмодерну дослідниця бачить у термінологічній частині Науки. Особливо це стосується визначення поняття "документ".

Сучасне документознавство, підкреслює дослідниця, балансуючи довкола рухливої межі документ і недокумент, досліджує перспективи розширення значеннєвих меж документа, захоплюється плюралістичними і доволі різної перспективи загальними теоріями документа, залишаючи незмінним стандартний підхід до документа як інформації, записаної і закріпленої для збереження та перенесення її у просторі й часі.

Чималій кількості перспектив, які уможливить документологія в разі розширення тлумачення поняття "документ", приділяється надмірно велика увага, оскільки не можна стверджувати завершеність інституціоналізації "нетрадиційного" документознавства. А тому й визначити його майбутнє, як зазначає дослідниця, наразі видається доволі складним науковим пошуком [16].

Значні постмодерністські впливи, підкреслює проф. В.В. Бездрабко, відчуваються й у зміщенні акцентів у розумінні середовища створення та функціонування документа. Народження документа й виконання ним основних функцій повинно розглядатися відповідно до того, що документ є результатом об'єктивних й одночасно суб'єктивних мотивацій його народження й побутування.

У XXI ст. образ документознавства як дисципліни, - тобто уявлення про його об'єкт, предмет, методи, функції, місце у науці, соціальний статус, - безумовно, буде змінюватися і, можливо, набуде нових рис саме з огляду на теоретико-методологічні основи, запропоновані часом.

Автори посібника припускаються думки, що загальне документознавство являє собою не тільки міцну систему знань, запозичених із споріднених наукових дисциплін, але також може з повним правом називатися синергетичною дисципліною, поєднання різнорідної інформації про документ в рамках якої, дозволяє продуціювати новий результат, що був недосяжним для кожної з них окремо. Розвиваючись прискореними темпами, загальне документознавство, як наукова дисципліна, буде все більш необхідною для узагальненого розуміння феномену документа.