Патент та його характеристика

Патент (лат. patents - свідоцтво, грамота) - це техніко-юридичний документ, що засвідчує пріоритет винаходу, авторство винахідника, виняткове право власника патенту на використання винаходу, корисної моделі, що оберігається, протягом дії терміну охоронного документа.

Патентна документація - це сукупність первинних та вторинних документів, що складаються відповідно до патентного законодавства й надають офіційне визнання наявності винаходів, промислових зразків та корисних моделей.

Форма патенту та склад відомостей, що в ньому містяться, установлюються патентним відомством. Як правило, патент являє собою грамоту, що містить реквізити, наведені в таблиці 4.12.

Таблиця 4.12. Основні реквізити патенту

Розрізняють національний та регіональний види патентів, характеристика яких подана в таблиці 4.13.

Таблиця 4.13 Класифікаційна характеристика патентів

Особа, яка бажає одержати патент і має на це право, до патентного відомства подає:

- заяву про видачу патенту;

- комплект фотографій із зображенням винаходу;

- опис промислового зразка;

- креслення, схему, карту (якщо необхідно).

Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за власним розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємовідносини при використанні винаходу, патенту, який належить кільком особам, визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл або видавати ліцензію на використання винаходу та передавати право власності на винахід іншій особі без згоди решти власників патенту.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку уже подано заявку або видано патент. Причому не має значення, де видано патент - в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається й тоді, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до заявки й роблять можливим використання винаходу третіми особами.