2009 Р.

ВСТУП

У більшості праць, як українських, російських так і зарубіжних вчених, розглядаються власні підходи до розуміння науки про документ, так би мовити "широкі", "вузькі (традиційні)" та "інформаційні". Одні науковці вважають, що узагальнюючу науку про документ треба називати загальним документознавством (документологією) на думку інших, документологією, як загальною теорією документа, можна назвати лише розділ документознавства.

Водночас при полярних поглядах на місце в системі знань та структуру документознавства, їх об'єднує те, що зазначена система знань може мати місце та бути доцільною для узагальнення теоретичних підходів до документної інформації й що необхідний лише ще певний час для цього.

Загальне документознавство пропонується розуміти як синтез багатьох споріднених дисциплін, які так чи інакше вивчають різні види документів, їх характеристики, класифікацію, способи створення й функціонування документної інформації, методи, засоби та універсальні форми, а також технологічні процедури роботи з документами.

Розроблення основних засад загального документознавства повинно базуватись на інтеграції знань споріднених наук, узагальненні викладених у них ознак (характеристик), якостей та властивостей документа, особливостей подання інформації та виду його матеріального носія документа, виявленні певних концептуальних залежностей, пов'язаних із розвитком або функціонуванням об'єкта дослідження.

Останні роки минулого й початок XXI століття (саме на цей час припадає полеміка щодо формування загальної науки про документ та її назви) характеризуються радикальними змінами підходів до основ науки, у ході яких народжується постнеокласична наука. Вона має ряд особливостей, коли поряд із дисциплінарними дослідженнями стають провідними міждисциплінарні та проблемно-орієнтовані форми дослідницької діяльності.

Приклади, коли теоретичні знання складаються з концептуальних засад інших дисциплін, або отримані в інших науках на сьогодні не є винятком. Це характеризує сучасний стан науки, є наслідком поєднання споріднених дисциплін, їх історичним, логічним (генетичним) зв'язком, використанням досягнень одних дисциплін іншою.

Загальне документознавство можна подати також як навчальну дисципліну, що вивчає найбільш стабільні й довготривалі характеристики, загальні властивості, ознаки й функції документа, що має слугувати дослідженню особливостей та закономірностей створення й функціонування систем документації, забезпеченню суспільства якісною документованою інформацією, розв'язанню концептуальних питань із теорії документної інформації в різних сферах практичної роботи. Загальне документознавство повинне бути спрямоване на узагальнення досвіду практичної роботи з усіма видами документів, побудову їх формулярів; містити наукові рекомендації щодо вдосконалення, розширення структури спеціального документознавства за рахунок формування нових знань про феномен документа.

Курс "Загальне документознавство" містить шість модулів, кожен з яких відповідно до вимог кредитно-модульної системи, складається зі змістових модулів. Після кожного модуля розміщені використані джерела та література, серед яких закони, правові та нормативно-правові акти, наукові та навчальні видання, публікації.

Тематично до модулів подано питання та завдання для проведення контролю, які мають сприяти закріпленню здобутих знань і поглибленому засвоєнню лекційного матеріалу. Наповнення змістових модулів відповідає затвердженій у ВНЗ навчальній програмі з дисципліни, а також вимогам чинного галузевого стандарту вищої освіти "Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра напряму 0.201 "Культура" за спеціальністю 6.020100 "Документознавство та інформаційна діяльність".

Деякі питання в посібнику висвітлено стисло, з урахуванням того, що вони детально розглядаються студентами при вивченні курсів документознавчих навчальних дисциплін.

Автори висловлюють подяку рецензентам, колегам, рідним, друзям, усім тим, хто допомагав у створенні посібника, насамперед, доктору історичних наук, професору Кулешову Сергію Георгійовичу, чиї критичні зауваження, практичні поради та високий рівень вимог дали змогу вдосконалити текст і структуру цього посібника.

Особливу подяку висловлюємо, доктору історичних наук, професору, члену-кореспонденту Міжнародної Академії інформатизації Слободянику Михайлу Семеновичу за цінні настанови, рекомендації та побажання, висловлені ним щодо викладення навчального матеріалу.

Щиру подяку автори висловлюють доктору історичних наук, професору Швецовій-Водці Галині Миколаївні за зауваження до першого видання посібника.

Окрема подяка висловлюється за верстку цього посібника Іванченко Надії Михайлівни

Будемо вдячні всім, хто виразить зауваження і зважимо на них при підготовці наступного видання.