Характеристика та класифікація картографічних документів

Картографічні документи виділяються з масиву документів за формою умовних інформаційних знаків, якими закріплюється інформація.

Картографічні знаки - умовні уніфіковані позначки, що використовуються з метою створення картографічних зображень.

Картографічні умовні позначки збагачують зображення. Вони дозволяють передавати кількісні і якісні характеристики об'єктів (наприклад, указувати ширину і якість покриття автодоріг, прохідність боліт); відображати об'єкти, недосяжні зору людини (рельєф дна океану, будову земної

кори на великій глибині); можуть наочно показати навіть те, що не сприймається органами чуття (магнітні коливання, аномалії сил тяжіння), передати динаміку процесів, їх хід і переміщення в просторі (атмосферні вихрі, міграції населення).

Дослідженням і розробкою картографічних документів, вивченням їх сутності, різновидів, систем, форми, окремих елементів, символів, особливостей оформлення і створення, виробництвом і використанням займається картографія - спеціальна галузь науки, техніки і виробництва [2].

Створюються картографічні документи в процесі картографічного виробництва. Під цим поняттям розуміють таке виробництво, головним завданням якого є вироблення в картографічній проекції зображення - зменшеного та частково узагальненого зображення поверхні Землі, астрономічних небесних тіл чи небесного простору за умови визначення їх в окремій системі умовних знаків чи знакових систем.

Специфічні характеристики картографічних документів подано на схемі 6.2.

Схема 6.2 Специфічні характеристики картографічних документів

Об'єкти та явища, що відображає картографічний документ, мають важливу ознаку - географічну точність. Виявляється вона в зменшенні того місця, що розташоване в дійсності, зі збереженням пропорційності розмірів та відношень до різних об'єктів просторового розміщення. Для цього використовують ті чи інші математичні зображення, що отримали назву картографічних проекцій. Саме ці математичні способи й закріплюють достеменну функціональну залежність між географічним положенням і прямокутниками координат цих точок на площині (карті).

Оскільки всі об'єкти неможливо показати на обмеженій площі карти, виникає необхідність їх відбору. Відбір та узагальнення в картографічному документі зображуваних об'єктів, виокремлення їх головних типових рис та характерних особливостей називається картографічною генералізацією. Генералізованість - важлива ознака будь-якого картографічного документа. Навіть на найбільш широкомасштабній карті зображення генералізоване, оскільки неможливо показати об'єкти зі всіма подробицями та деталями. Генералізація визначається кількома факторами:

- масштабом картографічного документа;

- призначенням, тематикою та особливостями зображуваної території [5].

Відображення дійсності в картографічних документах засновано на системному підході, за якого картографічні явища розглядаються як геосистеми, тобто територіальні, природні та соціально-економічні комплекси різного рангу й просторового розміщення, чи як елементи.

За структурою й матеріальною конструкцією розрізняють три види картографічних видань: карти, атласи, глобуси. Останні до видань відносять досить умовно, тому що це не друкований, а об'ємний документ.

Характеристика виділених видів картографічних документів подана в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2. Класифікація картографічних документів за матеріальною конструкцією