17. Нормативні та патентні документи Нормативний документ: поняття та категорії

Нормативний документ - документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.

Нормативний документ є продуктом стандартизації.

Стандартизація - це діяльність з метою досягнення відповідного ступеня впорядкування у визначеній галузі шляхом установлення положень для загального та багаторазового використання, для вирішення існуючих або можливих задач [6].

Діяльність у галузі стандартизації відома ще з давніх часів. Розвиток економічних зв'язків між країнами та розширення робіт із стандартизації в промислово розвинених країнах вимагали відповідного регулювання. Перші національні організації із стандартизації були створені у Великобританії (1911 p.), Німеччині (1917 p.), Франції, США (1918 p.). Після Першої світової війни стандартизація вже сприймалася як об'єктивна економічна необхідність, яка сприяла створенню національних органів зі стандартизації в більшості країн світу.

У 1926 р. розпочала свою роботу Міжнародна федерація національних асоціацій із стандартизації - ISA, у склад якої ввійшло біля 20 національних організацій із стандартизації. Вона розробила понад 180 міжнародних рекомендацій із стандартизації, але з початком Другої світової війни припинила свою діяльність.

У жовтні 1946 p. 25 країн під егідою ООН створено Міжнародну організацію зі стандартизації ISO, яка успішно діє й тепер. Мета її створення була сформульована таким чином: "... сприяти успішному розвитку стандартизації в усьому світі".

До європейських організацій, що займаються стандартизацією, відносяться: Європейський комітет зі стандартизації - CEN (створений 23.03.1961 р. на засіданні представників Європейського економічного співтовариства і Європейської асоціації вільної торгівлі) та Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці - CENELEC.

До початку 1995 р. у межах переходу до єдиного Європейського ринку CEN затвердив понад 1300 європейських стандартів, що встановлюють основні вимоги до конкретних видів продукції та послуг, до безпеки виробів і їх сумісності, функціональних властивостей, довговічності, а також якості продукції, системи якості й сертифікації.

Україна була прийнята в члени Міжнародної організації ISO 1 січня 1993 p., а 14 січня цього ж року стала членом міжнародної електротехнічної комісії ІЕС. Це дало їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності більш як тисячі міжнародних робочих органів, технічних комітетів зі стандартизації й використовувати у своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних стандартів.

У березні 1992 р. Україною була підписана угода про проведення державами СНД погодженої політики зі стандартизації, метрології та сертифікації. Відповідно до цієї угоди було створено Міждержавну раду з означених питань, а також передбачено, що державні стандарти колишнього Союзу є власністю всіх держав, які підписали угоду. Вони можуть використовуватися як міждержавні стандарти або як державні до розробки своїх національних стандартів.

Уся документація зі стандартизації в Україні регламентується Декретом Кабінету Міністрів та комплексом стандартів Державної системи стандартизації, перші стандарти якого введені в дію наказом Держстандарту України №116 від 29.07.1993.

Категорії нормативних документів зі стандартизації наведено на схемі 4.16.

Схема 4.16 Категорії нормативних документів

Призначення вищезазначених категорій стандартів наведено в таблиці 4.7.

Як державні стандарти України, використовуються також державні стандарти колишнього Союзу PCP.

Галузеві стандарти, як і стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок, не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації в Держспоживстандарті України (Державному комітеті з технічного регулювання та споживчої політики), який було створено в 2003 р. на базі Держстандарту.

Таблиця 4.7. Призначення нормативних документів зі стандартизації

Порядок розроблення, узгодження, затвердження, розповсюдження, перевірки, перегляду, зміни та скасування стандартів регламентовано таким чином:

ДСТУ 1.2 - на державні стандарти

ДСТУ 1.3 - на технічні умови

ДСТУ 1.4 - на стандарти підприємств

Порядок уведення галузевих стандартів установлює орган, до сфери управління якого входять підприємства, установи, організації, на які поширюється дія стандарту. Стандарти науково-технічних і інженерних товариств встановлюють їхні статутні органи.

Стандарт як основний вид нормативного документа

Стандарт (від англ.- "норма, зразок") - нормативне виробничо-практичне видання з комплексом норм, правил і вимог щодо об'єкта стандартизації, установлених та затверджених у відповідності з чинним законодавством.

Ґрунтуються стандарти на загальних досягненнях науки, техніки, практичного досвіду й спрямовані на досягнення оптимальної користі для суспільства.

Видові категорії стандартів розкрито в таблиці 4.8.

Таблиця 4.8. Видові категорії стандартів

Для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють стандарти таких видів:

основоположні

на продукцію, послуги

на процеси

методів контролю (випробувань, вимірювань, аналізу)

Детальна характеристика зазначених видів стандартів наведена в таблиці 4.9.

Таблиця 4.9. Види стандартів