Логіка фазових інтервалів

Більш прийнятною і достатньо поширеною щодо постановки діагнозу виявляється підхід, що отримав назву логіка фазового інтервалу. Він являє собою методику аналізу значень параметрів стану пацієнта в багатовимірному параметричному просторі хвороб. Такий тип логіки зараз використовується у системах розгорнутого біохімічного аналізу.

Розглянемо приклади для з’ясування змісту цього підходу. Припустимо, що в гіпотетичній клініці ми маємо пацієнта з деякою невідомою патологією діагностика стану якого проводиться за допомогою лише одного приладу  термометра для визначення температури. Іншими словами, у нашій гіпотетичній клініці лікар має одну єдину можливість: виміряти температуру тіла пацієнта. Будемо вважати, що нормальна температура тіла людини лежить в інтервалі 36,536,7^о . Усе, що розташовується нижче точки 1, є гіпотермією, тобто патологією, усе, що вище точки 2  також патологічною гіпертермією. Лише вузький інтервал між цими точками відповідає нормі і називається зона здоров’я. Як уже відзначалося, кількість параметрів, які можуть бути досліджені в нашій гіпотетичній клініці, дорівнює одиниці. Тому, якщо ми спробуємо побудувати фазовий простір всіх можливих станів пацієнта, то отримаємо одномірний простір – пряму лінію, на якій чітко визначено зону здоров’я, як це умовно представлено на рисунку 54.

Рис. 33. Одномірний простір параметра температура тіла

Після такої попередньої підготовки ми вже можемо «приймати» хворих. Припустимо, на прийом приходять три пацієнти, температура тіла яких дорівнює 36,6°; 35,5° і 38,9° , відповідно (точки А, В і С). Лікар клініки негайно приступає до діагностики (пригадаємо, що температура – єдиний параметр стану пацієнта, про який може дізнатися наш лікар!). Діагнози будуть виглядати так: пацієнт В здоровий, пацієнти А і С хворі. Але на що вони хворі? Через те, що ми діагностуємо лише температурний стан, ми маємо можливість сформулювати такі діагнози: у хворого А наявна гіпотермія, а у С  гіпертермія.

Наведений приклад яскраво ілюструє очевидну необхідність введення до схеми досліджень додаткових параметрів, тому що діагноз «гіпертермія» не дозволяє зробити жодної рекомендації щодо схеми лікування і з очевидністю будить у свідомості кожного прагнення з’ясувати причини цього підвищення температури.