Медичні дані

Інформацію про спостережувані об’єкти, процеси або явища дістають при вивченні різних фізичних величин. Наприклад, стан організму можна описати системою таких параметрів, як температура тіла, частота пульсу, тиск, дані кардіограми тощо. Деякі величини можуть набувати будь-яких значень у певному інтервалі. Їх називають неперервними, а інформацію, яку вони містять, неперервною або аналоговою. Неперервними величинами є, наприклад, криві зміни маси тіла, температури, відстані тощо. Багато величин можуть набувати лише цілочислових значень. Їх називають дискретними, а інформацію, яку вони містять, – дискретною. Приклади дискретних величин: кількість електронів у атомі, частота пульсу, кількість хворих у відділенні тощо. Таким чином, незважаючи на різноманітність видів, інформація виявляється всього тільки в двох формах – неперервній і дискретній. Будь-яку неперервну величину з певним ступенем точності можна подати в дискретній формі.

Зазвичай, медичними даними вважають тільки ті, що отримують при вимірюванні характеристик пацієнта. Кількість характеристик пацієнта, хворої або здорової людини, чимала. Різноманітні медичні дані за обсягом вміщуваної інформації можна поділити на такі види:

• якісні ознаки (наявність болю, підвищеної температури, колір шкірних покривів, перкусійні та аускультативні феномени);

• одиничні числові дані (вага, артеріальний тиск, температура тіла, кількість лейкоцитів, ШОЕ);

• динамічні дані (електрограми – ЕКГ, ЕЕГ, ЕГГ; реограми РКГ, РЕГ, фонокардіограма);

• статичні картини (рентгенограма, авторадіограма);

• динамічні картини (поле біопотенціалів, електрокардіограма).

Для медичних даних характерні специфічні особливості:

нечіткість, а іноді й неузгодженість термінології;

• велика кількість якісних ознак, які суб’єктивно оцінюють стан хворого;

• відсутність єдиних алгоритмів опису стану хворого, діагностичного і лікувального процесів;

• недостатній рівень стандартизації медичної документації;

• значна варіабельність медичних даних, малі вибірки з невідомими законами розподілу, що значно ускладнює статистичні розрахунки та побудову відповідних оцінок.

Сьогодні майже неможливо перелічити всі методи, за допомогою яких лікарі одержують медичні дані. Розвиток наук, відкриття нових явищ природи, нові досягнення винахідників весь час розширюють можливості практичної медицини, з’являються нові методи, діагностична та терапевтична апаратура. Розширюється коло медичних характеристик за рахунок появи нових. Збільшується інформативність вже давно існуючих медичних характеристик внаслідок трансформації, якісного вираження їх у числовому, графічному або навіть картинному вигляді. Відповідно, швидко зростає обсяг медичної інформації, з якою доводиться мати справу медичним працівникам усіх рівнів і установ охорони здоров’я,

Отже, можна зробити такі висновки:

• Медична інформатика загальновизнана як самостійна область науки, яка має свій предмет, об’єкт вивчення та виконує інтегруючу функцію в інших медичних дисциплінах.

• Медична інформатика вивчає способи вдосконалення інформації та визначає шляхи інформатизації галузі. Для цього розробляються інформаційні системи, формується інформаційне середовище, створюються інформаційні структури, розвивається інформаційна інфраструктура.

• Основи медичної інформатики відносяться на сучасному рівні розвитку медицини та охорони здоров’я до загально медичних знань. Впровадження інформаційних технологій в повсякденну практику охорони здоров’я привело до корінних змін в організації праці багатьох медиків.