3.3. Логічні і ймовірнісні моделі у діагностиці захворювань Типи діагностичних і прогностичних технологій

Діагностичні і прогностичні технології умовно можна поділити на традиційні, табличні і машинні.

Ключовим моментом всього діагностично-лікувального процесу є постановка діагнозу. В основі традиційної діагностичної технології лежать складні процеси осмислення і зіставлення лікарем великої кількості фактів. Для розпізнавання захворювання потрібне вміння підсумовувати отримані при обстеженні хворого дані, згруповувати їх за спільністю причин, визначати їхній взаємозв’язок і на основі всього цього зробити той висновок, що й називається діагнозом.

Логічний аналіз застосовується в медицині для діагностики захворювань. Процес постановки діагнозу відбувається за визначеними правилами, тобто він підпорядкований певним алгоритмічним закономірностям. Діагностичний алгоритм – це логічна послідовність правил, в якій інформація про ознаки стану хворого співставляється з комплексом ознак, що характеризують типові захворювання. На підставі результатів порівняння приймається рішення про ймовірний діагноз.

Діагностика являє собою процес поетапної переробки інформації в системі «лікар-хворий», метою якого є створення найбільш адекватної моделі стану організму пацієнта. Процес діагностики можна розбити на три логічно пов’язаних етапи:

• збирання інформації про стан хворого (виявлення симптомів, проведення аналізів й та ін.);

• добирання найбільш істотних ознак (симптомів), порівняння їх із діапазоном норми з урахуванням статі, віку, расово-національних ознак, способу життя і та ін. систематизація ознак стану хворого у певні симптомо-комплекси (синдроми) – це етап переробки інформації;

• зіставлення з симптомами відомих захворювань – постановка діагнозу.