Ідентифікація комп’ютерів в мережі. Адресація в Internet.

Кожен комп’ютер, під’єднаний до Internet, має свою унікальну адресу навіть при тимчасовому під’єднанні. Адреса в Internet однозначно задає місцезнаходження комп’ютера в мережі. Для цього використовується спеціальна система адрес, що носять назву IP-адреси.

IP-адреси використовуються для ідентифікації комп’ютерів у мережі. IP-адреса завжди має довжину 32 біти і складається з чотирьох частин, які називаються октетами (octet). Чотири частини об’єднуються в запис, в якому кожний октет відокремлюється крапкою, наприклад, 198.68.191.10. За своєю структурою кожна 32-бітова IP-адреса поділяється на дві частини – префікс і суфікс, які утворюють дворівневу ієрархію. Префікс означає фізичну мережу, до якої підключений комп’ютер, а суфікс — окремий комп’ютер у цій мережі. Яка частина адреси належить до префікса, а яка – до суфікса, визначається значеннями перших чотирьох бітів, і відповідно до цього вони поділяються на три основні класи А, В і С. Для забезпечення максимальної гнучкості IP-адреси виділяють організаціям залежно від кількості мереж і комп’ютерів в організації відповідно до цих класів.

Мережі класу А належать найбільшим світовим постачальникам послуг Internet, їх кількість становить 126, і кожна з них може мати майже 17 мільйонів комп’ютерів.

Мережі класу В – середнього масштабу, їх кількість може трохи перевищувати 16 тисяч, і в кожній з них 65 534 хостів. Такі мережі мають найбільші університети та інші великі організації.

Мережі класу С належать дрібним постачальникам, кількість мереж може перевищувати 2 мільйони, а кількість комп’ютерів у кожній мережі досягає 254. Саме до цього класу належать мережі переважної більшості провайдерів Internet.

Якщо довільну IP-адресу символічно позначити як набір октетів w.x.y.z, то в узагальненому вигляді структуру ІР-адрес для основних класів А, В і С можна подати у вигляді табл. 4.

Таблиця 3. Структура IP-адрес у мережах класів А, В і С

Наведена таблиця дає змогу за відомою IP-адресою комп’ютера швидко визначити клас мережі, її номер і номер комп’ютера в мережі. Наприклад, комп’ютер з ІР-адресою 221.132.3.123 розміщений у мережі класу С з ідентифікатором мережі 221.132.3 і має в цій мережі ідентифікатор 123.

Для того, щоб відділити префікс від суфікса, в ІР-адресі застосовується спеціальне 32-бітне число, яке називається маскою мережі. За своєю структурою маска представляє такий самий набір з чотирьох октетів, що і звичайна ІР-адреса. У табл. 2 наведено маски підмереж, які використовуються за замовчуванням для мереж класів А, В і С. Маски підмереж застосовуються також для логічного поділу великих мереж на підмережі меншого масштабу.

Таблиця 4. Значення масок підмереж (за замовчуванням)

Уявімо людину, яка користується мережею і регулярно відвідує не один, а декілька десятків чи навіть сотень комп’ютерів Internet. Такому користувачеві потрібно запам’ятати велику кількість наборів цифр, тому йому на допомогу розроблено спеціальну літерну адресацію – DNS (Domain Name System). Згідно з DNS-адресацією, всі комп’ютери мають імена адрес, які складаються із сукупності літер, також розділених крапками. Наприклад, www.NMU.ua. По-перше, літери запам’ятати легше, по-друге, за детальнішим розглядом, структура DNS-адреси має чітку логіку. Отже, комп’ютери передають інформацію за допомогою цифрових адрес, а користувачі при роботі з Інтернетом використовують в основному імена адрес. Існують організації, що займаються перевіркою і видачею адрес. Тому не можна самостійно присвоювати собі довільну адресу. Розглянемо дещо детальніше структуру імені адреси.

У мережі Internet використовується доменний спосіб адресації, коли весь простір адрес абонентів поділяється на області, які називаються доменами. Така адреса читається справа наліво, на крайній правій позиції є домен першого рівня, який надає нам найбільш загальну інформацію. Він може бути двох видів: вказувати або на тип організації, що є власником комп’ютера, або на географію, тобто країну, в якій комп’ютер знаходиться. Існує сім варіантів доменів, що вказують на тип організації:

com – найпоширеніший домен, вказує на те, що комп’ютер належить комерційній організації;

org – належить некомерційній організації;

edu – належить університету або іншому навчальному закладу;

mil – належить державній військовій організації в США;

gov – належить державній невійськовій організації;

int – належить деякої міжнародній організації;

net – належить організації, що веде певні роботи, пов’язані з мережами.

Домен, що вказує на країну, складається з двох літер, які, як правило, повторюють міжнародний код держави: ua – Україна, ru – Росія, us – США, uk – Великобританія, fr – Франція. В імені допускається будь-яка кількість доменів, але найчастіше використовуються імена з кількістю доменів від трьох до п’яти. Кожен власник, що має домен, може створювати і змінювати адреси, що знаходяться під його контролем. Наприклад, якщо в університеті з адресою nmu.edu існує медичний факультет, то задля його найменування університет не зобов’язаний одержувати жодного дозволу; достатньо лише додати нове ім’я до опису адрес свого демена, наприклад, med. В результаті кожен користувач мережі Internet може звертатися до цієї групи за адресою med.nmu.ua

Для доступу до мережі Internet використовують декілька способів. Одними із поширених с звичайне додзвонювання та безпосередній доступ через виділені лінії. Звичайне додзвонювання (Dialup Connection) передбачає приєднання вашого ПК до комп’ютера-посередника, який працює в мережі, що є частиною Internet. Такий комп’ютер, як правило, є комп’ютером організації, що пропонує послуги з приєднання до Internet і називається провайдером послуг. Зв’язок дій здійснюється часто за допомогою звичайних телефонних ліній. Для цього потрібно, щоб на ПК користувача був встановлений модем та комунікаційне програмне забезпечення. Такий спосіб доступу є дешевим, але швидкість передачі даних при цьому є малою. Кращим є спосіб безпосереднього доступу через виділені лінії (dedicated line connection). Він є дорожчим, але забезпечує набагато кращу якість зв’язку і швидкість передачі інформації. Цей спосіб використовують державні організації, приватні компанії, які мають власну мережу.