Міжнародні Системи Класифікації.

ICD

ICD (International Classification of Diseases) – це первинна система кодування для узагальненого запису про хворого. Перше видання було опубліковано в 1900, і виправлялось та перевидавалось з десятирічними проміжками. Сама остання версія – це ICD-10, що публікувалася в 1992 році. Існуючі порядки для реєстрацій, однак, усе ще ґрунтуються на ICD-9 або його модифікації, ICD-9-CM, що містить більш детальні коди. ICD складається з основної класифікації тризначних кодів, що є мінімальною вимогою для повідомлення статистики смертності WHO. Необов’язкова четверта цифра забезпечує додатковий рівень деталізації. На всіх рівнях, числа 0 до 7 використовуються для подальшої деталізації, тоді як число 8 резервується для всіх інших випадків, а число 9 резервується для невизначеного кодування.

Базисний ICD має використовуватися для кодування діагностичних умов, але ICD-9, як і ICD-10 також містять набір розширень для інших класів медичних умов. Наприклад, ICD-9, зазвичай містить список кодів, які з причин зіставлення або інших факторів пов’язаних з оздоровчим статусом, починаються з літери «V». Список кодів, що починаються з літери «E», використовується для кодування зовнішніх причини смерті. Номенклатура морфології новоутворень кодується списком «M».

Коди хвороб як в ICD-9, так і в ICD-10 групуються в глави. Наприклад, у ICD-9, інфекційні і паразитичні хвороби кодуються тризначними кодами 001 – 139, і в ICD-10 коди перенумеровуються і розширюються як коди, що починаються з літер А або B. Для туберкульозу в ICD-9 використовуються тризначні коди 010 – 018, а в ICD-10 – коди від A16 до A19. Чотиризначні, та необов’язкові п’ятизначні рівні надають можливість шифраторові забезпечувати більшу деталізацію. Таблиця 6.3 надає приклади деяких кодів у системі ICD-9.

Національний Центр США для Статистики Охорони здоров’я, публікував набір клінічних модифікацій до ICD-9, відомому як ICD-9-CM. Це цілком сумісно з ICD-9, але вона містить додатковий рівень деталізації, де це потрібно (див. табл. 17).

Таблиця 15. Приклад чотиризначного коду в ICD-9 і рівні п’ятизначного коду як розширена ICD-9-CM

ICPC

Світова Організація Національних Коледжів, Академій і Академічних Асоціацій Лікарів (World Organization of National Colleges, Academies and Academic Associations of General Physicians) не приймала ICD-9, а користувалася власною класифікацією. Ступінь деталізації цієї системи є меншою, ніж в ICD-9. Вона використовується не лише для кодування діагнозів, але також містить коди причин для обґрунтування (reasons for encounter, RfE), коди процедур лікування та лабораторних досліджень. У самих первісних інформаційних системах охорони здоров’я, до результатів лабораторних досліджень безпосередньо входять закодовані цифрові значення, тому немає ніякої потреби для ручного кодування, і модуль призначення ліків автоматично запам’ятовує загальний код для ліків і інших призначень.

Порівняємо ICPC з більш ранніми класифікаціями WONCA, як наприклад ICHPPC-2-DEFINED (Міжнародна Класифікація Проблем Охорони Здоров’я в лікуванні) і IC-Process-PC.

ICPC – це двоосьова система. Перша вісь, орієнтована в напрямку систем організму, кодується літерою, а друга вісь, компонент, кодується двома цифрами. Складена вісь містить сім груп коду. У цій системі діагноз пневмонія кодується R81 (R для дихального шляху і 81 для діагностичного компоненту). Коди, що можуть бути застосовані більш ніж до однієї системи, описані тільки як двозначний компонент. Наприклад, код процедури 42 (електричне обстеження) може використовуватися для реєстрації електрокардіограми, використовуючи код K42. Ці коди вимагають комбінації з літерою системи.

ICPC структуровані відповідно до SOAP принципу (S для суб’єктивної інформації, напр., скарги; O – для об’єктивної інформації, напр., аналізів і лабораторних досліджень; А для оцінки, напр., діагнозу; і P для планування, напр., діагностичних досліджень, догляду, лікування, і т.п.). Необов’язково четверта цифра використовується для деяких випадків, коли додатковий рівень деталізації потрібен щоб конкретизувати синоніми, які є сумішшю принципів кодування.). ICPC може використовуватися в RfЕ методі (тобто, для кодування причини для обґрунтування або скарг), методі діагностики або методі обробки, де кодуються подальші дії, як наприклад лабораторні дослідження чи лікування.

ICPC може використовуватися, щоб організувати реєстрацію випадку хвороби через якийсь час, від його початку до його припинення. Випадок хвороби, можливо, зустрічається декілька разів. Кожен випадок потрібно кодувати окремо. Комісія, що розробила ICPC також створила ICD-9 і ICD-10.

DSM

Система кодування (DSM), розроблена американською Психіатричною Асоціацією, слугує цілям діагностування і статистичної обробки розумових порушень. Перше видання (DSM-І) публікувалося в 1952. При розробці DSM-II було прийнято рішення взяти за основу недавно розроблений ICD-8. Обидві системи набрали сили в 1968. DSM-IV узгоджено з розробкою ICD-10.

Глава що стосується психічних розладів ICD-9-CM була сумісна з DSM-III-R, його виправленим третім виданням. Четверте видання, DSM-IV, сумісно з главою психічних розладів у ICD-10. Класифікація може використовуватися психіатрами. Однак, етіологія або процеси патофізіології відомі лише для деяких психічних розладів. Підхід, прийнятий у DSM-III, DSM-III-R, і DSM-IV не розглядає основи етіології або патофізіології за винятком порушень, для яких етіологія або патологія встановлена. Таким чином, DSM – це багатоосьова система класифікації. Подібно ICPC, DSM також використовує також визначення порушень, у тому числі критерії для призначення діагнозу.

Порушення в системах DSM класифіковані уздовж п’яти осей:

• клінічні синдроми,

• порушення особистості і спеціальні порушення, пов’язані з ростом,

• важливі фізичні умови,

• наявність психологічних стресів,

• повне психологічне функціонування.

SNOMED

SNOMED дозволяє кодування декількох аспектів хвороби. SNOMED публікувався в 1975 і був перевиданий у 1979. Його поточна версія називається SNOMED (Systematized Nomenclature of Human and Veterinary Medicine) – Міжнародна Систематизована Номенклатура Людської і Ветеринарної Медицини. SNOMED це також багатоосьова система. Код SNOMED II складався з 7 частин, а Міжнародного SNOMED – з 11 частин або модулів. Кожний з цих модулів формує повну ієрархічну систему класифікації.

Діагноз у SNOMED, складається з топографічного коду, коду морфології, коду системи організму, і коду функції (див. табл. 18). Коли існує чітка підстава для комбінації цих чотирьох кодів , шуканий діагностичний код вважається визначеним. Наприклад, код хвороби D-13510 (Пневмонія Пневмококова) рівноцінний до комбінації:

T-28000 (топологічний код для Легень),

M-40000 (морфологічний код для Запалень) і

L-25116 (для Стрептококової пневмонії) уздовж осі організму.

Туберкульоз (D-14800), наприклад, міг би також кодуватися як Легеня (T-28000) + Гранульома (M-44000) + Туберкульоз Mycobacterium (L-21801) + Лихоманка (F-03003). Однак, це може вводити в оману, тому що туберкульоз стосується не тільки легень.

SNOMED також може об’єднувати медичні поняття, використовуючи так називані комбіновані, або розміщені поряд коди для формування більш складних понять. У Міжнародному SNOMED, майже всі діагностичні умови ICD-9-CM зареєстровані в модулі хвороби/симптоми (D-коди). Правила для об’єднання умов SNOMED для формування комплексних понять ще не розроблено. Будь-які два терміни SNOMED можуть бути об’єднаними. Це означає, що існують різноманітні шляхи для вираження коду того чи іншого поняття. Ця свобода поєднання кодів приводить до неточних кодів, перевірка яких комп’ютером на коректність майже неможлива.

Таблиця 16. Розділи Міжнародної класифікації SNOMED.