Загальна теорія систем. Системний підхід

Науковий напрямок, пов’язаний з розробкою сукупності методологічних, методичних, конкретно-наукових і прикладних проблем аналізу і синтезу складних систем довільної природи має назву загальної теорії систем [ⁱ]. Найбільш загальною характерною її рисою є міждисциплінарний характер. Загальна теорія систем – це галузь знань, що дозволяє вивчати цілеспрямовану поведінку систем будь-якої складності і будь-якої природи. Усе це обумовлює особливу привабливість загальної теорії систем для дослідження медико-біологічних об’єктів, що є по своїй природі дуже складними.

Одним з основних наукових методів загальної теорії систем є системний підхід [ⁱⁱ]. Це поняття підкреслює значення комплексності, широти охоплення і чіткої організації в дослідженні складної системи. Такий підхід відрізняється від традиційного аналітичного підходу, що передбачає розбиття досліджуваного об’єкта на складові елементи і визначення поведінки складного об’єкта як результату об’єднання властивостей цих елементів. Системний підхід ґрунтується на принципі цілісності досліджуваного об’єкта, тобто дослідженні його властивостей як єдиного цілого, єдиної системи. Даний принцип виходить з того, що ціле має такі якості, яких немає в його частин. Появою нових якостей ціле, і відрізняється від своїх частин.

Виникнення загальної теорії систем звичайно пов’язують з особою австрійського фізіолога Л. Фон Берталанфі, що ще в 20-30-і роки займався питаннями системного підходу при вивченні живих організмів, розвиваючи загальну точку зору на необхідність цілісного підходу в біології і фізіології. Пізніше він висунув ідею створення загальної теорії систем, що могла б вирішувати задачу синтезу багатьох інших наук, об’єднавши них під одним прапором системного підходу.

Методом, що використовується у рамках єдиного системного підходу для вивчення структури реальних об’єктів і їхнього формалізованого опису є системний аналіз [Error: Reference source not found]. Головні концепції системного аналізу були сформульовані давно. Та, на жаль, крім філософських міркувань, вони не знаходили реальних практичних застосувань. Привернення уваги до системного аналізу відбулося на початку 1960-х років, дякуючи кільком потужним результатам Р. Белмана в теорії систем. Вітчизняна школа системного аналізу представлена такими прізвищами, як М.М. Красовський, В.М. Глушков, Б.М.Бублик. В останні десятиліття системний аналіз дістав подальший розвиток на базі досягнень науки і техніки (особливо в зв’язку із широким застосуванням ЕОМ). Сучасний день системного аналізу – це використання методів кількісної та якісної теорії систем на базі сучасного апаратного та програмного забезпечення в найрізноманітніших прикладних областях, куди належить і медична інформатика.

Системний підхід є могутнім методологічним принципом дослідження і управління складними об’єктами. Технологія конкретного застосування системного підходу – системний анатиз і його математичний апарат – є основою наукового аналізу складних міждисциплінарних задач, і складають основу сучасних інформаційних технологій [Error: Reference source not found].