Затемнення і видимість деталей зображення

Об’єкти всередині тіла відрізняються не тільки за фізичним контрастом, але і за розміром. Вони варіюються від великих органів та кісток до дрібних структурних елементів, таких як трабекулярні структури та невеликі системи. Саме дрібні анатомічні ознаки сприяють деталізації медичного зображення. Кожний метод візуалізації має обмеження щодо найменшого об’єкту, який можна відобразити, а значить – до видимості деталей. Остання є обмеженою, тому що всі методи візуалізації вносять в процес ефект розмиття. Основним результатом розмитості зображення є погіршення контрастності та видимості дрібних об’єктів або деталей.

Розгляньте подане нижче зображення, яке демонструє різні об’єкти всередині тіла з точки зору як фізичного контрасту, так і розміру. Як вже згадувалось, межа між видимими та невидимими об’єктами залежить від контрастної чутливості системи візуалізації. Щодо розмитості, то слід зауважити, що вона майже не впливає на видимість великих об’єктів, але погіршує контрастність та видимість дрібних об’єктів. За наявності ефекту розмитості, як це завжди буває, зона невидимості скриває дрібні об’єкти та деталі зображення.

Ступінь розмитості зображення може бути виражена в одиницях довжини. Ця величина представляє ширину зони розмитості у зображенні дрібного об’єкта. Зображення внизу порівнює приблизні значення розмитості для методів медичної візуалізації.

Р ис. 12. Вплив ефекту розмитості на видимість деталей зображення

Загальними правилом є те, що найменший об’єкт або деталь, які підлягають зображенню, мають приблизно такі самі виміри, як і показники розмитості зображення.