IV. Необхідність дій

Щоб визначити своєчасність права слідування на рівні Європейського Сою­зу, необхідно провести аналіз економічних наслідків і законодавчих відміннос­тей щодо цього права. Крім того, слід брати до уваги важливість принципу «додаткового характеру» і вибрати відповідну юридичну основу.

А. Економічний наслідок неузгодженості, порушення конкуренції

1. Перш за все необхідно нагадати, що Комісія зобов'язана через свою ініціа­ тивну владу в галузі авторського права, забезпечити цілі, викладеш в статті 7 А Договору, тобто функціонування внутрішнього ринку. Стаття 7 А (2) Договору визначає внутрішній ринок як «простір без внутрішніх кордонів», в якому віль­ ний рух товарів, осіб, послуг і капіталів забезпечено відповідно до постанов цього Договору.

2. Що ж стосується свободи руху товарів і порушення конкуренції, зрозу­ міло, що значні відмінності в різних законодавствах держав-членів і невпевне­ ність стосовно застосування права слідування в різних постановах держав-чле­ нів, можуть негативно впливати на внутрішній ринок творів мистецтва.

3. Стосовно вищої категорії цін перепродаж творів сучасного або новітнього мистецтва має тенденцію відбуватися в країнах, де витрати стосовно угоди в комплексі більш сприятливі. Зрозуміло, що стягування або нестягуванння пра­ ва, яке в деяких випадках має митну ставку 5 — 6 % від ціни продажу, вплива­ тиме на вибір місця торгів і перевага надаватиметься місцям, де право сліду­ вання не закріплено. На рівні Співтовариства констатується переміщення тор­ гів творів мистецтва в країни, де право слідування не стягується і де полегшена система оподаткування.

4. За допомогою статистичних даних стосовно публічних торгів можна конс­ татувати, що купівля-продаж стосовно сучасних всесвітньо відомих художни­ ків за власними цінами переважно має місце в Лондоні і Нью-Йорку. Твори, що звуться «малими» тих же самих художників, які продаються на їх батьківщи­ ні — переважно становлять малі суми.

5. Зрозуміла привабливість країн з полегшеною системою оподаткування, де право слідування не застосовується до творів із значною вартістю продажу. Та­ ким чином досягається значна економія.

6. Як можна стверджувати, обсяг торгового обороту відомих торгових будин­ ків розподіляється між країнами, в яких право слідування не існує, і країнами, де право слідування хоча і закріплено в законодавстві, але не стягується (див. II, пункти 6, 8 і 9). Наявні дані показують, що твори мистецтва, які походять з рин­ ків Німеччини, Франції, Іспанії і Бельгії, продаються в основному в Сполучено­ му Королівстві, Сполучених Штатах і Швейцарії.

7. Звичайно, відсутність права слідування в деяких державах-членах не є єдиним дефектом, що впливає на місце продажу. Все-таки відмінності щодо стягування права слідування змушують операторів вишукувати можливість обійти стягнення права слідування. Так, як приклад, три твори сучасного німе­ цького художника Joseph Benys були продані на аукціоні в Лондоні в 1988 р. за ціну 462.000 DM = 1.418.340. Продавець і покупець були німецькі колекціонери. В результаті принципу територіального характеру права слідування і слідую-

130

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

мої з нього неможливості оподаткування за кордоном, одержана економія в цьо­му разі склала DM 71 ООО¹¹.

8. Відомі будинки публічних торгів мають представництва у всіх державах- членах, але продають, в основному, в трьох країнах, де не закріплено право слідування. Здається, ці підприємства збирають для продажу в Лондоні або Нью-Йорку твори мистецтва, продаж яких на території своєї країни буде об'єктом права слідування.

9. На думку деяких торгівців мистецтва, введення права слідування в дер­ жавах-членах, які в даний момент його не закріпили, обмежить конкурентну позицію національного ринку мистецтва, особливо стосовно Сполучених Шта­ тів Америки і Швейцарії.

Ця заява знаходить своє підтвердження щодо статистики вивезення і вве­зення держав-членів, що володіють основними ринками (див. Таблицю № 1), основними партнерами яких є Сполучені Штати і Швейцарія.

10. Ті ж кола стверджують, що так як право слідування створює порушення конкуренції, то його уніфікація всередині Європейського Союзу, як наслідок, зменшить обсяг ринку мистецтва в країнах, які не застосовують право сліду­ вання.

Пропозиція щодо сучасного і новітнього мистецтва переміститься ще більше до ринків Держав-членів на даний момент без права слідування — до Сполуче­них Штатів і Швейцарії.

11. Та підтримуючи таку аргументацію, ці зацікавлені кола тим самим мов­ чазливо визнають не виключний, а реальний вплив права слідування на ринок мистецтва.

12. Щодо реальності ризику переміщення купівлі-продажу на ринки деяких третіх країн, необхідно враховувати певні фактори, що збільшують витрати, яких зазнає продавець в разі вивезення твору за територію Співтовариства. Насправді йдеться про проблему умов застосування, зокрема, рівня ставок по­ датку права слідування.

13. Витрати, в разі вивезення і публічних торгів у Швейцарії твору, що похо­ дить із Франції, розподіляються наступним чином (див. Таблицю № 7).

Таблиця № 7: Публічні торги в Швейцарії

новітньої картини 150 х 100 см, що не має культурної цінності

(має вік до 50 років)

^UBGH, arret du 16.6.1994. — IZR 24/92.GRUR 1994, p. 798.

94-319

131

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

¹ Передбачається, що витрати з транспортування несе французький продавець (приблизно

10 000 фр. ф.).

² Швейцарський покупець несе витрати стосовно швейцарського ПДВ

за тарифом 6,5 % (за винятком випадків звільнення).

³ Вважається, що різні витрати з продажу (публікації каталогу, транспорт тощо) становить приблизно 5 %.

Джерело: Національна палата присяжних оцінювачів, 1995.

14. Витрати стосовно публічних торгів у Франції ідентичного твору розпо­діляються наступним чином (див. Таблицю № 8).

Таблиця № 8: Публічні торги у Франції новітньої картини 150 х 100 см,

що не підлягає одержанню сертифіката культурної цінності

(що має вік до 50 років)

132

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Вважається, що різні витрати з продажу (публікація каталогу, транспорт тощо) становить приблизно 5 %.

⁴ Вважається, що продаж оподатковується за ставкою 18,6 % (включаючи ставку таксації на ...)

Джерело: Національна палата присяжних оцінювачів, 1995. 15. Із цього порівняння випливає, що публічні торги в Швейцарії не завжди фінансове більш сприятливі, ніж у Франції. Цей факт підтверджується подіб­ними цифрами стосовно відправлення твору з Німеччини до Швейцарії і Спо­лучених Штатів з метою публічних торгів у Базелі, Женеві або Нью-Йорку (див. Таблиці №№ 9 і 10).

Таблиця № 9: Публічні торги новітньої картини 100x120 см, вартістю 100.000 DM

Перевезення з Кельна до Базеля або Женеви (тимчасове ввезення)

Витрати на зняття 165 DM

Витрати на упакування 42 DM

Митні витрати, німецькі 195 DM

Витрати з перевезення до Вазеля 480 DM

Витрати з перевезення до Женеви 680 DM

Підрядні затрати «DE»" 35 DM

Митні витрати швейцарські 175 DM

Комісійні 1,95 %

Інші затрати «СН»" 38 SE

' Документи, телекомунікаційні витрати Гарантії

Таблиця № 10: Публічні торги новітньої картини 100x120 см вартістю 100.000 DM

Повітряне перевезення з Кельну до Нью-Йорка

Витрати на зняття 165 DM

Витрати на упакування 42 DM

Митні витрати, німецькі 195 DM

Контейнер 120x20x140 см 340 DM

Перевезення в аеропорт 115 DM

Витрати на перевезення авіавантажу 56 кг 271,04 DM

Мито AWB 45,50 DM

Мито VIC 75,00 DM

Підрядні затрати «DE»' 33,50 DM

Митні витрати, американські" 490,00 DM

Документація, телекомунікаційні витрати " Включаючи витрати на одержання і розпакування

133

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

Джерело: Arbeitskreis deutscher Kunsthandelverbande, 1995.

16. Як підсумок: право слідування є фактором, який впливає на конкурен­ цію, як на рівні Співтовариства, так і на міжнародному рівні. Як будь-яке по­ даткове або неподаткове зобов'язання, воно є елементом, який повинен мати на увазі той, хто хоче продати твір мистецтва. В деяких випадках воно, безумовно, є фактором, що сприяє порушенню конкуренції, а також переміщенню купів- лі-продажу всередині Європейського Союзу.

17. Цікаво відзначити, що Рада прийняла Директиву 94/5/СЕ¹², доповнюючи загальну систему на додану вартість і змінюючи Директиву 77/388/СЕ, вважа­ ючи, що в основі порушення конкуренції і зловживання в торгівлі між держа­ вами-членами є відмінності застосовних оподаткувань, зокрема, в сфері пред­ метів мистецтва. Отже, Рада вирішила покласти край цим різночитанням, до­ зволяючи послідовну адаптацію законодавств.

18. Та в перспективі внутрішнього ринку заходи, обмежувані податковою сферою, не достатні, щоб гарантувати вільне переміщення предметів мистецт­ ва в Європі. Дійсно, з усуненням податкових перешкод залишається основне порушення конкуренції, що випливає з відсутності уніфікації права слідуван­ ня. Відмінності між національними законодавствами про авторське право про­ довжують створювати порушення, які спотворюють вільну гру конкуренції на ринку мистецтва. Отже, мета гармонійного функціонування внутрішнього рин­ ку творів мистецтв не може бути досягнута без одночасної уніфікації в галузі права слідування. Внаслідок постанови «Phil Collins» ця необхідність відчува­ ється ще сильніше.

B. Додатковий характер і політична своєчасність

1. Можна думати, що постанова «Phil Collins» і застосування принципу не- дискримінації за національною ознакою, викликані забороною застосування принципу взаємності, має значний вплив на Європейський Союз.

2. Нині приватні і громадські торгівці творами мистецтва повинні надавати право слідування творам вихідців певних держав-членів, навіть якщо їхні кра­ їни не надають право слідування.

3. Викорінення цієї нерівноправності може бути здійснено державами-чле­ нами на національному рівні тільки в разі, якщо вони будуть готові оцінити свої законодавства, закріплюючи право слідування. Під час слухання 24 лютого 1995 р. більшість держав-членів не була готова прийняти таке зауваження і вважали, що розширене застосування права слідування покладе кінець нерів- ! поправному ставленню до сучасних художників у різних державах-членах, сприяючи гармонійному розвитку ринку мистецтва. Більшість держав-членів 1 підтримала ініціативу Комісії, спрямовану на уніфікацію права слідування. 1

C. Відповідна юридична підстава І

12

J. О № 60 du 3.3 1994, p. 16. 134

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ня законодавств держав-членів у сфері права слідування може бути передба­чена відповідно до статті 100 договору СЕЕ.

2. Соціальний і економічний Комітет та Європейський Парламент свого часу також займалися цією проблемою і підтримали ініціативу, базуючись на поло­ женні Договору, що дозволяє зближення законоположень і нормативів Дер­ жав-членів, які прямо впливають на становлення або функціонування спільно­ го ринку.

3. Норми стосовно становлення спільного ринку передбачені статтею 7 Дого­ вору ЄС. Спільний ринок повинен був бути встановлений до закінчення третьо­ го етапу перехідного періоду, тобто в 1969 р. Відтоді це питання втратило акту­ альність.

4. З того часу європейський договір Акт Юнік 1987 p., а також Договір Євро­ пейського Союзу 1992 р. змінили первинне законодавство, включивши певну кількість нових юридичних підстав, як до Розділу Договору щодо зближення законодавства, так і до інших.

Стаття 100 А (1) Договору після змін, внесених Договором Європейського Со­юзу, обумовлює наступне:

«Як відступ (виняток з правил) від статті 100, наступні постанови застосо­вуються для здійснення цілей, викладених у статті 7 А, тільки в разі, якщо цей Договір не визначить інакше. Виносячи рішення відповідно до процедури, зазначеної в статті 189 В і після консультації з Економічним і Соціальним Комітетом Рада затверджує заходи стосовно зближення законодавчих, нор­мативних і адміністративних положень держав-членів, які мають за мету встановлення і функціонування внутрішнього ринку.»

5. Під час останніх слухань стосовно права слідування деякі зацікавлені кола пропонували, щоб у разі законодавчої ініціативи Комісії було б за доцільне формувати положення на основі статті 100 Договору. Необхідно пам'ятати, що tip положення вимагає, щоб Рада одноголосно схвалила рішення за цією пропо-

І ЗИЦІЄЮ.

І 6. Крім того, органи влади однієї з держав-членів під час однієї з консульта-I цій підкреслили, що стаття 128 Договору в тому вигляді, як вона включена до І Договору Європейського Союзу, зокрема, положень, присвячених культурі, І Містить готові юридичні підстави. Якщо правда, що Співтовариство повинно § враховувати в своїй діяльності культурні аспекти стосовно умов інших поло-рЖень Договору (стаття 128 (4)), то варто нагадати, що будь-яка уніфікація зако-Внодавчих і нормативних положень держав-членів прямо виключена (перший • абзац параграфу 5 статті 128).

В^аІ 7. Враховуючи відмінності між юридичними режимами, застосовними в га-•яузі права слідування, беручи до уваги нерівні умови правової охорони і вплив, •Ш) випливає з цього, на умови конкуренції на ринку мистецтва, Комісія вва-•Шё, що ця ситуація може мати негативні наслідки на функціонування внут-НІЙпнього ринку. З цього випливає, що стаття 100 А є юридичною підставою, •Ірййнятною для даної пропозиції. У зв'язку з цим необхідно нагадати рішення •Буду від 13 липня (aff C-350/92 Esnagne/Conceil), яке прямо стверджує, що М^ття 100 А є правильною, законною підставою уніфікації у сфері інтелекту-Нньної власності, що продовжує здійснення викладених у статті 7А Договору НрС цілей.

В 135

пг

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України