logo
Економічна кібернетика

2. Ціль та алгоритм дисперсійного однофакторного імітаційного експерименту

Дисперсійний аналіз був створений спочатку для статистичної обробки агрономічних дослідів. В наш час його також використовують як в технічних, соціальних, так і в економічних експериментах.

Послідовність операцій, виконуваних з додержанням певного комплексу умов. називають експериментом.

А – загальний ефект всіх експериментів на вихідну величину.

Ti – складова впливу фактора х на результати впливу

eij - вплив залишку не врахованих факторів на результати моделі; нормально розподілена величина. Величина загальної варіації Q через суму складових:

Q1 – варіація вихідної величини (у) через вплив градації фактора;

Qp – вплив повторень експериментів на варяцію результату;

Qe – залишкова варяція

Після варіації рахуються степені свободи для кожної варіації

Qe = Q – Q1 - Qp

V = N -1

V1 = q1 – 1 - степінь свободи по факторам

Vp = m - 1 - степінь повторень

Ve = V – V1 – Vp залишкова

Після цього рахуємо дисперсію

- для всіх 4 варіацій

Експериментальний критерій Фішера для порівняння дисперсій між собою. Кожна з 4 дисперсій є залишковою

Щоб в чисельнику була більша

Порівння експериментального значення Фішера з табличним значенням Фішера для відповідних степенем свободи і відповідної довірчої ймовірності

Fex > Fтабл

Якщо експериментальне значення виявилось більшим за табличне, тоді вплив відповідної варіації на загальну вважається суттєвим

Якщо мова йде про варіацію то тоді вплив фактору вважається суттєвим на результат